» Випуски збірника » 2020 » Збірник «Культура слова» - №93, 2020 » ПРО «ТІЛЬКО» І НЕ ТІЛЬКИ В МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ: У ПОШУКАХ ІДІОСТИЛЮ

ПРО «ТІЛЬКО» І НЕ ТІЛЬКИ В МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ: У ПОШУКАХ ІДІОСТИЛЮ

Збірник «Культура слова» – №93, 2020

DOI: doi.org/10.37919/0201-419X-2020.93.8

УДК 821.161.2’05-6Українка.08

БОГДАН Світлана Калениківна,
кандидат філологічних наук, професор, завідувач кафедри історії та культури української мови Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки; просп. Волі, 13, м. Луцьк, 43025

E-mail: bohdan-s@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4831-2770

Рубрика: До 150-річчя від дня народження Лесі Українки
Мова статті: українська

Анотація
У статті досліджено особливості використання лексеми тілько та варіанта тільки в ідіолекті Лесі Українки; на основі порівняння автографів і сучасних «канонічних» видань її текстів встановлено, що варіантність їх використання у художній та епістолярній мовотворчості має виразну кількісну перевагу на користь слова тілько в автографах, а факультативне вживання в сучасних виданнях зумовлене здебільшого втручаннями редакторів у авторський текст із мотивацією потреби уникнення такої варіантності або неправомірності зберігати виразно діалектну форму; простежено вплив таких коректур на стилістику авторського тексту Лесі Українки; обґрунтовано потребу відновлення й збереження в сучасних академічних виданнях її текстів, створених в інших мовних і правописних парадигмах, індивідуального стилю.

Ключові слова: ідіолект, автограф, епістолярний текст, художній текст, слововжиток, ідіостиль.

Література
1. Бойко Н. І., Коткова Л. І. Експресивний потенціал ідіолекту Володимира Винниченка: лексичні та фразеологічні складники: монографія. Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2017. 284 с.
2. Глуховцева К. Д. Дискурсивність особистості діалектоносія. Science and Education a New Dimension. Philology. 2015. III (11). Issue: 56, 2015. С. 48–51.
3. Гнатюк Л. П. Мовний феномен Григорія Сковороди в контексті староукраїнської книжної традиції: монографія. Київ: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. 446 с.
4. Голікова Н. С. Мова художньої прози Павла Загребельного: від слова до концепту: монографія. Дніпро: Акцент ПП, 2018. 432 с.
5. Голобородько К. Ю. Ідіостиль Олександра Олеся: лінгвокогнітивна інтерпретація: монографія. Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2010. 525 с.
6. Дужик Н. С. Мовна особистість Миколи Хвильового в аспекті стилістики та історії літературної мови: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1996. 20 с.
7. Жарких М. Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки. URL: http://www.l-ukrainka.name/.
8. Косач-Кривинюк О. Леся Українка. Хронологія життя і творчості Лесі Українки. Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. 928 с.
9. Космеда Т. А. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, інтерперсональні, риторичні виміри. Львів : ПАІС, 2006. 328 с.
10. Космеда Т. А. Ego i Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу: монографія. Дрогобич: Коло, 2012. 371 с.
11. Мірошниченко Л. П. Про збереження фонетичної системи Лесі Українки у майбутніх публікаціях її творів. Спадщина: Літературне джерелознавство, текстологія. Київ: Laurus, 2013. Т. VІІІ. С. 14–21.
12. Мялковська Л. М. Мова художніх творів І. С. Нечуя-Левицького: лексикографічна і лінгвокогнітивна рецепція : монографія. Київ: ВД Дмитра Бураго, 2019. 604 с.
13. Романченко А. П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти: монографія. Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019. 541 с.
14. Санченко Є. М. Елітарна мовна особистість: від діалектних витоків до літературної мови: автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.01. Луганськ, 2019. 23 с.
15. Селігей П. Світло і тіні наукового стилю. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2016. 627 с.

Список умовних позначень
ЗТ – Українка Леся. Зібрання творів: у 12 т. Київ: Наук. думка, 1975–1979.
КМ – Косач Михайло. Твори. Переклади. Листи. Записи кобзарських дум. Упоряд., біографія, коментарі та прим. Л. Мірошниченко. Київ: Видавничий Дім «КОМОРА», 2018. 592 с.
Листи – «Листи так довго йдуть…»: знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі. Упоряд., передмова та прим. С. Кочерги. Київ: Просвіта, 2003. 308 с.
Сум – Словарь української мови: в 4 т. Упор. з додатком власного матеріалу Б. Грінченко. Київ: Наук. думка, 1997.
СУМ – Словник української мови: в 11 т. За ред. І. К. Білодіда. Київ: Наук. думка, 1970–1980.
УЛ-1 – Українка Леся. Листи: 1876–1897. Упоряд. Прокіп (Савчук) В. А., передмова Агеєвої В. П. Київ: Комора, 2016. 512 с.
УЛ-2 – Українка Леся. Листи: 1898–1902. Упоряд. Прокіп (Савчук) В. А. Київ: Комора, 2017. 544 с.
УЛ-3 – Українка Леся. Листи: 1903–1913. Упоряд. Прокіп (Савчук) В. А. Київ: Комора, 2018. 736 с.