«ЯК НАУЧИТЬ БАЙДУЖИХ ВІДЧУВАТИ? ЯК РОЗБУДИТИ РОЗУМ, ЩО ЗАСНУВ?»

ЄРМОЛЕНКО Світлана Яківна,
доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України, вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001

Е-mail: svitlana.yermolenko@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9916-4915

Рубрика: До 150-річчя від дня народження Лесі Українки
Мова статті: українська

Анотація
У статті розглянуто особливості мовомислення Лесі Українки на прикладі аналізу характерного словника, поетичної фразеології і синтаксично-інтонаційних структур. Семантику ключових для мовотворчості поетеси слів проаналізовано з проєкцією на текстові трансформації. Зафіксовані словесно-образні асоціації поетеси засвідчують взаємодію думки (розуму) і почуттів у вербалізації мовної картини світу. Наголошено на антитетичному мисленні як джерелі формування мовно-естетичних знаків української культури. Увиразнено символіку СЛОВА як інструмента поетичної творчості, наділеного почуттєвим змістом.

Ключові слова: Леся Українка, поезія, вербалізація творчості, символ СЛОВО, мовний контраст, взаємодія думки і почуття, мовно-естетичний знак.

Література
1. Єрмоленко В. Плинні ідеології. Ідеї та політика в Європі ХІХ–ХХ століть. Київ: Дух і літера, 2018. 480 с.
2. Кримський С. Б. Запити філософських смислів. Київ: Парапан, 2003. 240 с.
3. Словник української мови: в 11 тт. АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. Т. 10. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
4. Фізер І. Психолінгвістична теорія літератури Олександра Потебні: Метакритичне дослідження. Київ, 1996. 192 с.
5. Чабаненко В. А. Стилістика експресивних засобів української мови: монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 351 с.