ФЕНОМЕН ВАРІАНТНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: ЛІТЕРАТУРНО-НОРМАТИВНИЙ АСПЕКТ

КОЦЬ Тетяна Анатоліївна,
доктор філологічних наук,
провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики,
Інститут української мови НАН України;
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
e-mail: tetyana_kots@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4622-9559

Рубрика: Мовна норма: стале і змінне
Мова статті: українська

Анотація
У статті представлено теоретичні засади вивчення варіантності мовних одиниць у синхронному і діахронному аспектах. Наголошено на характерних для сучасної української літературної мови тенденціях та окреслено шляхи їх вивчення в загальнослов’янському контексті. Закцентовано увагу на структурно-рівневих явищах варіантності мовних одиниць в українській літературній мові сьогодення, що мають ознаки формальних видозмін зі збереженим тотожним значенням. З’ясовано їхній статус, причини появи та мотиваційні важелі, що уможливлюють збереження, зникнення, семантичне розподібнення дублетних засобів у процесі їхнього увідповіднення і комунікативним потребам часу, і критеріям літературного стандарту.
Ключові слова: варіантність, літературна мова, літературна норма, лексичні варіанти, морфологічні варіанти, синтаксичні варіанти.

Література
Антоненко-Давидович Б. Спільно сіяти, спільно полоти. Літературна Україна. 1965. 5 березня. С. 3–4.
Атлас української мови. Т. І–ІІІ. Київ: Наукова думка, 1984–2001.
Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. Київ: Наукова думка, 1992.
Городенська К.Г. Морфолого-словотвірне перевнормування запозичених прикметників в усталених словосполученнях. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія. 2020. № 1(43). С. 92–99. https://doi.org/10.24144/2663-6840/2020.1(43).92–99
Городенська К.Г. Перевнормування в українській літературній мові: причини, основні вияви, наслідки. Українська мова. 2025. № 2. С. 71–84. https://doi.org/1015407/ukrmova 2025.02.071
Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. Київ: Наукова думка, 1990.
Гриценко П.Ю., Кобиринка Г.С., Ткачук М.М. База даних Загальнослов’янського лінгвістичного атласу і український діалектний простір. Українська мова. 2019. № 4. С. 14–31. https://doi.org/10.15407/ukrmova2019.04.014
Карпіловська Є.А., Кислюк Л.П., Клименко Н.Ф. Система та структура української мови у функціонально-стильовому вимірі. [Електронне видання]. Київ, 2024. https://iul-nasu.org.ua/wp-content/uploads/2024/02/MONOGRAFIYA_strukturalisty.pdf
Кочерган М.П. Загальне мовознавство. Київ: Вид. центр «Академія», 2008.
Курило О. Паралельні форми в українській мові, їх значення для стилю Київ, 1928.
Пилинський М.М. Мовна норма і стиль. Київ: Наукова думка, 1976.
Симоненко Л.О. Формування української біологічної термінології. Київ: Наукова думка, 1991.
Тараненко О.О. Варіанти. Українська мова. Енциклопедія. Редкол.: В.М. Русанівський (співголова), О.О. Тараненко (співголова), М.П. Зяблюк та ін. Київ: Вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2004. С. 62–63.
Chromý J. Přístupy ke zkoumání jazykové variace a česká jazyková situace. Naše řeč. 2014. Číslo 1. S. 1–12.
Dudás E. Južnoslovenski standardni jezici u istorijskom i savremenom kontekstu. Lingua Montenegrina. 2021. God. XIV/1. Вr. 27. C. 3–17. https://linguamontenegrina.me/index.php/lm/issue/view/59/28
Ruszkowski M. Typy wariantywności w języku polskim. Respectus Philologicus. 2014. № 25(30). S. 53–62.
Weinsberg А. Językoznawstwo ogólne. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1983.