Концептуальні домінанти мовосвіту Олеся Гончара

Культура слова, 2018, № 88
УДК 811.161

СНІЖКО Наталія Володимирівна –
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: slovsprava@ukr.net

Рубрика: Слово Олеся Гончара в словнику
Мова статті: українська

Анотація: Стаття присвячена аналізу концептуальної картини світу Олеся Гончара, яка є важливим складником сучасного українського мовомислення. У творчій спадщині письменника представлені константи української та світової культури, які увиразнюють традиції світосприймання, а також нові концептуальні домінанти, що відтворюють оновлене українське світобачення, утверджують процеси демократизації та гуманізації суспільства. Багатий неолексикон та оригінальна образна система Олеся Гончара – вдячний фактичний матеріал для сучасних досліджень неології, лінгвокогнітології, лінгвоконцептології, лінгвокультурології, лінгвостилістики та авторської лексикографії.

Ключові слова: Олесь Гончар, концептуальна картина світу, мовна картина світу, авторська картина світу, ідіолект, концептуарій, неолексикон, авторська лексикографія.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вельможко Я. В. Щоденники Олеся Гончара: проблематика, образ автора, стиль: Автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 2015.
2. Гончар О. Щоденники: у 3-х т. Упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу В. Д. Гончар. Київ: Веселка, 2002 – 2004.
3. Єрмоленко С. Я. Творчість Олеся Гончара і мовно-естетична культура сучасника. Дивослово. 1998. №7. С. 11 – 13.
4. Ігнатьєва С. Є. Лінгвокультурна парадигма концепту «море» у щоденниковій прозі Олеся Гончара. Актуальні проблеми словʼянської філології. 2011. Вип. ХХІV. Ч. 2. С. 169 – 174.
5. Оляндер Л. К. Людина і світ у «Щоденниках» Олеся Гончара: біографічний вимір. Питання літературознавства. 2014. № 90. С. 251 – 265.
6. Словник української мови в 11 томах: Додатковий том: у 2-х кн. Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2017.
7. Сніжко Н. В. Неолексикон Олеся Гончара: лексикологічний та лексикографічний виміри. Українська мова. 2017. № 2. С. 98 – 109.
8. Сніжко Н. В. Нова джерельна база української лексикографії в системі інтегральних лінгвістичних досліджень. Людина. Компʼютер. Комунікація: збірник наукових праць. За ред. проф. О. П. Левченко. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2017. С. 47 – 52.
9. Сніжко Н. В. Структурна, функціональна та хронологічна параметризація лексики у зведеному словнику, тезаурусі й електронній картотеці. Українська мова. 2016. № 4. С. 87 – 102.
10. Сніжко Н. В. Особливості українського мовомислення та світосприймання в інтегральному лексикографічному відтворенні. Мова. Свідомість. Концепт: зб. наук. статей. Відп. ред. О. Г. Хомчак. Мелітополь: МДПУ ім. Б. Хмельницького, 2017. С. 158 – 163.
11. Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара. Київ: Наук. думка, 1991. 140 с.
12. Степаненко М. І. Літературний простір «Щоденників» Олеся Гончара: монографія. Полтава: ТОВ «АСМІ», 2010. 528 с.
13. Степаненко М. І. Світ в оцінці Олеся Гончара: аксіосфера щоденникового дискурсу письменника. Полтава: ПП Шевченко Р. В., 2012. 284 с.

Творча спадщина Олеся Гончара, визначного мислителя, письменника, громадського діяча, – це утвердження традицій українського мовомислення та світосприймання, вагоме підґрунтя розвитку української культури й української мови.

У «Щоденниках» О. Гончара – думки про історію нашої країни, роль письменників та громадських діячів у формуванні національної свідомості, про утвердження України у світовому полікультурному просторі.

Національна ідентичність українців, рідний край, рідна мова, Україна і світ, традиції української культури, сімʼя, праця, творчість, гуманізм – це ті провідні ідеї, або ключові поняття (концепти), над якими постійно працював Олесь Гончар. «Така вже наша професія: мислити і творити, творити і мислити», – визначив своє життєве кредо письменник (Гончар ІІ: 369), тому всі його твори (художні, публіцистичні, автобіографічні) є зразком вдумливого осмислення вічних проблем Всесвіту, людського співжиття, гуманістичних засад розвитку суспільства.

У сучасній лінгвоукраїністиці «Щоденники» митця постають як скарбниця знань про Україну і світ в оцінці письменника. Це надійне джерело пізнання концептуальної (ККС), мовної (МКС) та авторської (АКС) картин світу.

Зʼясуванню концептуальних домінант мовотворчості Олеся Гончара присвячені праці багатьох мовознавців. Провідні ідеї мовосвіту письменника в єдності з мовновиражальними засобами їх відтворення досліджує Н. М. Сологуб у монографії «Мовний світ Олеся Гончара». Концептуальну, мовну й авторську картини світу дослідниця увиразнює словопокажчиком до художніх творів [Сологуб 1991]. На вершинності мовно-естетичного спрямування творів письменника та вагомості його світоглядних позицій для сучасного покоління акцентує С. Я. Єрмоленко [Єрмоленко 1998]. У низці наукових праць М. І. Степаненко наголошує на важливості систематизування матеріалів щоденникових записів Олеся Гончара задля ґрунтовного дослідження історії України, українського світосприймання, авторського мовомислення та аксіологічної сфери мови. У книзі «Світ в оцінці Олеся Гончара: аксіосфера щоденникового дискурсу письменника» дослідник систематизує висловлювання О.  Т. Гончара за рубриками: Філософські поняття; Часові поняття; Людина; Нація, народ; Мова; Духовне надбання; Етнопамʼять; Наука; Література; Мистецтво; Суспільний розвиток; Традиції; Символи; Релігія; Природа тощо [Степаненко 2012].

Загальній проблематиці «Щоденників» письменника та його ролі в становленні нової синтетичної форми відтворення дійсності, що виявляється у поєднанні художнього та публіцистичного стилів з автобіографічними записами, присвячена праця Я. В. Вельможко [Вельможко 2015]. Провідну концептуальну домінанту людина за матеріалами щоденникових записів письменника досліджує Л. К. Оляндер у праці «Людина і світ у «Щоденниках» Олеся Гончара: біографічний вимір» [Оляндер 2014]. Концепту море присвячена праця С. Є. Ігнатьєвої «Лінгвокультурна парадигма концепту «море» у щоденниковій прозі Олеся Гончара» [Ігнатьєва 2011]. Перелік праць гончарознавців весь час поповнюється новими розвідками.

У відділі лексикології, лексикографії та структурноматематичної лінгвістики Інституту української мови НАН України розпочато формування електронної картотеки творів письменника (трьох томів «Щоденників» та збірки «Далекі вогнища»), яку буде використано для укладання словника мови письменника, неолексикону, загальномовного тлумачного та ідеографічного словників тощо [Сніжко 2016, 2017]. Електронні картки містять інформацію про концептуальні домінанти мовотворчості письменника, ККС Олеся Гончара відтворена багатим ілюстративним матеріалом. Статистична параметризація лексичного наповнення картотеки увиразнює частоту вживання слів, які є домінантами у концептуальній моделі О.Т. Гончара: Україна, людина, людство, світ, життя, гармонія, література, мова та ін. Поряд з цими частовживаними поняттями постають у «Щоденниках» слова та вирази чиновництво, руйначі, цькувачі, доморощені герострати тощо, які визначають антонімічне обрамлення МКС: творчість – руйнування, розвиток – самознищення, гармонія – дисгармонія тощо.

Наповнення лексичної картотеки відбувається одночасно з формуванням концептуарію письменника. Лексичні засоби співвідносимо з концептуальними домінантами, внаслідок чого постають фрагменти знання про Україну, світ, родину письменника, його ставлення до світу, літературного й мовного процесів тощо. Лексична картотека наповнюється неологізмами та неосемантизмами, що відтворюють глобальне мислення й високий інтелектуальний потенціал письменника (всепланетарний, всеземний, високогуманістичний, співпланетник, великодність, вершинність).

У концептуарії Олеся Гончара представлені: земля, космос, мікросвіт, макросвіт, Бог, душа, духовна сфера, доля, воля, містика, ноосфера і т. ін. Письменник захоплюється досягненнями вчених, розмірковує над долею людства, застерігає від надмірної мілітаризації, засуджує тоталітаризм, тероризм, переймається трагедією Хіросіми та Чорнобиля, радіє процесам оновлення в Україні і світі, підтримує демократизацію і гласність, вітає створення громадської організації «Рух», піклується про розвиток української мови. Лексичні одиниці та цитатний матеріал «Щоденників» Олеся Гончара активно використовують лексикографи у словниках різних типів. В академічному виданні Додаткового тому до одинадцятитомного Словника української мови, який відтворює закономірності розвитку української мови та українського світосприймання кінця ХХ – початку ХХІ ст. [Словник 2017], подано цитати письменника до словникових статей революція, рух, рухівець, радіація, радіоактивний, русифікація, розстріляне відродження та ін., напр.: Звідусіль люди підходять [на Софійський майдан], і коли я з рухівцями піднявсь на трибуну і хор заспівав «Боже, Україну храни», Києва було не впізнати! Майдан до самих, здається, обріїв запруджений людьми і все-все незвично цвіте блакитножовтим цвітом! (Гончар ІІІ: 274); Сьогодні українське радіо передало моє слово (першу передачу) про «недостріляне відродження», як я його називаю, бо, крім Розстріляного, було і таке.. Маю на увазі Тичину, Рильського, Сосюру, Яновського, Бажана, Малишка, Остапа Вишню, тобто тих, чудом уцілілих, котрі й у пеклі тоталітаризму підтримували честь і високість українського слова (Гончар ІІІ: 463); Черкащани розповідають: лісові звірі з радіоактивної зони тікають до них, у Шевченкові краї (Гончар ІІІ:107); Фактів грубої, тупої русифікації зараз хоч відбавляй.. Забуто те, що для України російська мова – це не лише мова Пушкіна і Толстого, а й мова утисків, валуєвських указів, жорстоких вікових принижень (Гончар ІІІ: 124).

У ККС Олеся Гончара Україна постає в нерозривній єдності зі світовим простором, а концептосфера «Україна і світ» має потужне лексико-семантичне й образне відтворення. «Щоденники» письменника наповнені зразками високохудожнього відображення краси різних куточків світу і майже в кожному з них постає порівняння з красою рідного краю: Їдемо в аеропорт Леонардо да Вінчі. На околицях Рима зелено, весняно, зовсім передвеликодньо (Великдень буде в найближчу неділю). Краєвиди – як десь під Полтавою. І Тибр нагадує Ворсклу чи Сулу (Гончар ІІ: 260).

Україноцентричне сприймання світу – визначальна риса ідіостилю письменника, показник високопатріотичного спрямування його творчості. Україну письменник вважає розвиненою самостійною державою, яка посідає гідне місце в колі інших країн світу. Рівноправні міжнародні відносини – таким має бути вектор зовнішньої політики України. Сприймати все прогресивне й поширювати у своїй країні досвід інших народів світу – таким вбачає письменник розвиток України.

Підтримка рідної мови та засудження русифікації – концептуальні домінанти письменника-мовотворця і письменника-державотворця. Сторінки «Щоденників» рясніють записами письменника про зневажливе ставлення чиновників вищих рівнів до української мови: А на останньому Пленумі ЦК українською мовою виступав лише один – тернопільський секретар. Решта гнали суржик (Гончар ІІ, 284).

Щоденникові записи Олеся Гончара увиразнюють основні завдання культурного розвитку України, серед яких – невтомна праця письменників над розвитком української мови і літератури та збереження памʼяток української культури. Концептосфера «Найукраїнніші місця в Україні» посідає вагоме місце в ККС Олеся Гончара: І ось Гадяч, Лесин Зелений Гай (його ще називають «Галочка»), Лесина «найукраїнніша Україна»!.. (Гончар ІІ: 540).

Краса рідного краю вписана в палітру краси світу, тому й сьогодні як актуальний сприймаємо екологічний заклик письменника – зберегти планету та національну своєрідність культур народів світу.

Рідний край – це та концептуальна домінанта, яка увиразнює ідіостиль письменника і є найважливішою для всіх класиків української літератури. Теоретично вагомим для макронаукових досліджень є узагальнення Олеся Гончара щодо структури концептуаріїв Т. Шевченка та О. Довженка: Знаю одне: дума про Україну була в нього [О. Довженка] всепоглинаюча, дума – на все життя. Теж саме, що й у Шевченка: історія, гетьмани, батько й мати, рід, Бог, майбутня доля нації – все зливалося в єдиний клубок образів, у почуття могутнє, прекрасне (Гончар ІІІ: 511). Роздуми письменника увиразнюють концептуальну схему українського мовомислення і виявляють константи української культури – Україна, Бог, сімʼя, народ, нація, любов.

Рідний край, місце народження Олеся Гончара, його родина – це найважливіші складники концептосфери мовотворчості, які зумовили формування особистості письменника-гуманіста. У «Щоденниках» знаходимо записи письменника про чинники формування широти його мислення, простору душевної щедрості, гуманістичних засад творчості: Я – з напівстепу. Цим багато що пояснюється у творчості і в самому складі душі. Перші враження дитинства –        неосяжні    простори. Неба високість…

Степове безмежжя – твоя колиска (Гончар ІІ: 395).

Навколо концептуальної домінанти рідний край зосереджені біографічні записи письменника і всі його художні твори. Спогади про рідний край, родину, друзів завжди позначені багатими епітетами, порівняннями, образними виразами. З великодніми дзвонами, золотим благовістом асоціюється дитинство; спогади про святкування днів народження супроводжуються асоціаціями зі світлом та добром.

Родина і рідний край сформували найкращі якості письменника й наснажували його протягом життя. Сімʼю Олесь Гончар вважає основою людського суспільства: В галактиці людства – маленьке сузірʼя людей: його рідна сімʼя. Тепле. Найдорожче (Гончар ІІ: 26). Рідним, духовно близьким людям і, в першу чергу, дружині В. Д. Гончар письменник присвячує численні сторінки щоденникових записів.

Найчастіше записи про рідний край та найближчих друзів датовані квітнем, коли день народження письменника збігається з Великодніми святами. Найтепліші спогади повʼязані зі святом Великодня у с. Сухій: Незабаром Великдень. І багато людей на світі скажуть радісно, з неповторною інтонацією злагоди й бодай тимчасового змирення:

– Христос воскрес!

І згадалось тихе, ясне сонце дитинства, коли дзвони бовкають у Сухій і ми, малі, в такому піднесенні «дукаємось» крашеними в цибулинні або в «фабричній» зовсім рожевій фарбі крашанками (чия міцніша?), і зовсім не думаєм про ті жахи й трагедії життя, що ждуть багатьох нас попереду… Старші ідуть на гробки, стелять рушники та ставлять їжу, справляючи поминки, сидять у задумі біля похованих рідних, а якщо й гомонять, то спокійно, безслізно, і в цьому є своя гідність (Гончар ІІ: 459).

В авторській картині світу вагоме місце посідає образ люди великодні. Великодніми Олесь Гончар називає щиросердних і великодушних людей, які щоденними своїми справами утверджують чистоту помислів, гуманізм та гармонію Божої світобудови. Вони уособлюють традиційну українську доброту, щирість, богошанування: Душа часом сумує за людьми в білих сорочках. За людьми великодніми. Дідусями, бабусями… Такі ж чисті душі були їхні, як сорочки великодні (Гончар ІІ: 57). Бабусина наука про Божі заповіді постала основою гуманістичного світогляду письменника, наповнила любовʼю до людей і життя, забезпечила розуміння суті християнської релігії, яку митець сформулював у короткій дефініції: Релігія – совісність [Гончар ІІ: 24].

Для сучасних українців вислів люди великодні постає символом чистоти, щиросердності й любові. Таким був і Олесь Гончар. Він безмежно любив людей і світ і народився саме у дні Великодніх свят, коли: Великодність, у всьому великодність! Травця пробивається така зелена, ніколи не буває вона така зелена, як цього дня! (Згадай дитинство). Згадаєш – і здається, що саме в цей день ти народжувався на світ, бо то народжувалась твоя душа! (Гончар ІІ: 299). Великодність світосприймання – визначальна особливість мовотворчості письменника.

Отже, концептуальна картина світу письменника відтворює особливості українського світосприймання в динамічному аспекті, є основою дослідження української ментальності та загальнолюдських цінностей. Є речі, – зазначає Олесь Гончар, – які не дають народові руйнуватись. І на першому місці тут духовна спадщина, культура нації, згуртованість, віра, мова, яка єднає й живить, – надто ж серед молоді, – углиблює благородне почуття людської і національної гідності (Гончар ІІ: 563).

Систематизування лексикону Олеся Гончара в площині «концептуарій – мовно-виражальні засоби письменника – нові словники» важливе для вирішення актуальних та перспективних завдань лінгвоукраїністики: моделювання ККС (загальномовної та авторської); створення авторського та загальномовного концептуаріїв; окреслення структури мовної картини світу; дослідження неолексикону письменника як потужного засобу розбудови українського мовосвіту кінця ХХ ст. Моделювання концептуальної картини світу Олеся Гончара – благодатний і перспективний напрямок сучасних макронаукових досліджень. Концептуалізація світу Олесем Гончаром утверджує патріотичне й гуманістичне світосприймання українців, відтворює традиції української культури й нові напрямки творчого поступу, увиразнює вагомість українських звичаїв у полікультурному світі.

Статтю отримано 20.02.2018