Анотація: Роман Олеся Гончара «Собор» як вияв «устремління людини до вічності»

Культура слова, 2018, № 88
УДК 811.161.2

МЕХ Наталія Олександрівна –
доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
Е-mail: mno_logos@ukr.net

Рубрика: Рецепція поглядів Олеся Гончара в історії української культури
Мова статті: українська

Анотація: Авторка уводить текст роману Олеся Гончара «Собор» в широкий мовно-культурний вимір. Вона розглядає твір як духовний заповіт письменника, який привертає увагу читача до минулого нашого народу, зокрема до часів козаччини.

Шана до славетних проявів українського духу на різних часових зрізах історичного розвитку нації, народу, рішучість у збереженні та плеканні духовних скарбів, любов до людей та Батьківщини – все це ядерні поняття мови «Собору» Олеся Гончара.

Ключові слова: Собор, цінності, вічність, віра, національні скарби, козаччина.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бокий І. Тяжке, але праведне щастя. Високоліття: Олесю Гончару 75: Зб. матеріалів. Київ: Укр. Письменник, 1993. 214 с.
2. Гончар О. Вибрані твори: У 4 т. Т.1. Київ: Сакцент Плюс, 2005. 544 с.
3. Калліст (Уер), єпископ. Внутрішнє царство. Київ: Дух і літера, 2003. 256 с.
4. Сосновська Д. Камінь відкинутий стає наріжним. Високоліття: Олесю Гончару 75: Зб. матеріалів. Київ: Укр. Письменник, 1993. 214 с.
5. Щербак Ю. «Собор душі людської». Високоліття: Олесю Гончару 75: Зб. матеріалів. Київ: Укр. Письменник, 1993. 214 с.