СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА ТА ЛЕКСИЧНА СПЕЦИФІКА ВОКАТИВА В ІДІОЛЕКТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

ГОРОДЕНСЬКА Катерина Григорівна,
доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу граматики та термінології
Інституту української мови НАН України
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2638-9037

Рубрика: Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь
 Мова статті: українська

Анотація
Статтю присвячено з’ясуванню семантико-синтаксичних функцій вокатива, досить поширеного в поетичному ідіолекті Лесі Українки. Обґрунтовано його граматичну специфіку – переважне вживання в ліричних поезіях із двома вторинними семантико-синтаксичними функціями: ототожнювальною і семантичного акцентування адресата, якому про щось повідомляють, та обмеженіше вживання кличного із первинною семантико-синтаксичною функцією адресата – суб’єкта потенційної дії (носія потенційного стану). Відзначено використання персоніфікованих назв неістот та іменників середнього роду й іменників у формі множини в позиціях звертання із цими семантико-синтаксичними функціями вокатива. Простежено особливості лексичного наповнення кличного відмінка, констатовано переважне й органічне використання слів із народного етикету.

Ключові слова: вокатив, первинні і вторинні семантико-синтаксичні функції кличного відмінка, звертання, семантико-синтаксичний синкретизм, поетичний ідіолект, граматична специфіка, персоніфікація назв неістот, слова народного етикету.

Література

1. Вихованець І, Городенська К. Теоретична морфологія української мови. Київ: Універс. вид-во «Пульсари», 2004.
2. Скаб М. Граматика апеляції в українській мові. Чернівці: Місто, 2002.