ФРАЗЕОЛОГІЯ – ДЖЕРЕЛО ПІЗНАННЯ КУЛЬТУРИ: ВОГОНЬ РОЗУМУ, АБО КУДИ І ДЛЯ ЧОГО ПІДЛИВАЄМО МАСЛО ЧИ ОЛИВУ?

ЄРМОЛЕНКО Світлана Яківна,
доктор філологічних наук, професор, академік НАН України,
головний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики,
Інститут української мови НАН України;
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
e-mail: svitlana.yermolenko@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9916-4915

Рубрика: Мова і час
Мова статті: українська

Анотація
Статтю присвячено групі фразеологізмів української мови, пов’язаних з оцінкою емоційно-експресивного спілкування (запальної розмови, суперечки, сварки): підливати масла (оливи, олії, лою) у вогонь, підкидати хмизу (жару) у вогонь, підсипати перцю та усталених висловів: мати лій (олію, розум) у голові, що означають ‘бути кмітливим, розсудливим’, тобто ‘мати розумʼ.
Зосереджено увагу на значенні назв жирових речовин як складників двох типів фразеологізмів – усталених висловів, які мають такі значення: а) ʻрозпалювати суперечку’, б) ‘мати розум’. Простежено історію назв жирових речовин (масло, олива, олія, лій) у словниках різних періодів функціонування української мови, фіксацію фразеологізмів із цими назвами у спеціальних і загальних тлумачних словниках сучасної української мови; зроблено висновок про нормативний статус фразеологізму підливати масла у вогонь. Наголошено, що на основі усталених фразеологізмів української мови формуються авторські асоціативні образи – поетичні фраземи, що актуалізують глибинний зв’язок між поняттями вогонь – світло – розум.
Ключові слова: фразеологізми, номінації жирових речовин, конкретно-предметне значення лексеми, абстрактні поняття-символи, кореляція конкретно-предметного й абстрактно-символічного значення, мовно-культурний досвід народу.

Література
Береза Т. Мова – не калька. Словник української мови. Львів: Апріорі, 2020.
Білецький-Носенко П.П. Словник української мови. Підгот. до вид. В.В. Німчук. Київ: Наукова думка, 1966.
Гончаренко А. Псевдоросіїзми в українській мові. Мова і війна: динаміка мовної системи і мовна політика. Київ: Вид. дім Дмитра Бураго, 2024. С. 565–714.
Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. Київ: Довіра, 1994.
Лексикон словенороський Памви Беринди: памʼятки української мови XVII ст. Відпов. ред. К.К. Цілуйко, передм. В.В. Німчук. Київ: Друк. видавництва АН РСР, 1961.
Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Київ: Вища школа, 1964. Т. 2. С. 123–124.
Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. Київ: Освіта, 1998.
Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологія сучасної української мови. Луганськ, 2005.

Умовні скорочення
Сл.Гр. – Словарь української мови: у 4 т. За ред. Б. Грінченка. Київ, 1907–1909.
СУМ – Словник української мови: в 11 т. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
СУМ-20 – Словник української мови online. URL: https://sum20ua.com
ФСУМ – Білоноженко В.М. та ін. Фразеологічний словник української мови. Київ: Наукова думка, 1993. Т. 2.