ФІЛОСОФІЯ СЛОВА ОЛЕКСАНДРА ПОТЕБНІ ТА ЕСТЕТИКА УКРАЇНСЬКОЇ НЕОКЛАСИКИ

ПАЛАШ Альона Олегівна,
доктор філософії, молодший науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики,
Інститут української мови НАН України;
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
е-mail: palash706@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5283-9906

Рубрика: Теоретична лінгвостилістика
Мова статті: українська

Анотація
У статті досліджено вплив лінгвофілософської концепції Олександра Потебні на формування естетичної програми української неокласики 1920–1930-х років. Теоретичні праці та поетичну творчість М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена проаналізовано крізь призму філософії О. Потебні про внутрішню форму слова. Обґрунтовано, що культ досконалої форми в неокласичній поезії – це свідома інтелектуальна стратегія художньої реалізації ідей Потебні про нерозривний зв’язок між мовою, мисленням та національною ідентичністю. У дослідженні доводено, що естетизація національного мовного корпусу в жанрових формах (сонет, терца, рондо), через циклічні збірки та синтез національних та європейських традицій є практичним втіленням концепції Потебні про поезію як засіб «завершення думки» та «формування мрій». Визначено специфічні механізми художньої реалізації концепції внутрішньої форми слова в поетичних текстах неокласиків. Продемонстровано, що зазначені автори втілили лінгвофілософію О. Потебні щодо розуміння мови як інструменту національно-культурної самоідентифікації.
Ключові слова: філософія слова, внутрішня форма слова, мовотворчість, слово-образ, Потебня, неокласики.

Література
Драй-Хмара – Драй-Хмара М. Вибране. Київ: Дніпро, 1989.
Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. Київ: Довіра, 1999.
Зварич В.З. Стилетворчі функції традиційних образів у поезії неокласиків: дис. … канд. філол. наук. Дрогобич, 2002.
Зеров – Зеров М.К. Сонети і елегії. Слово. Київ: Час, 1990.
Клен – Клен Ю. Вибране. Київ: Дніпро, 1991.
Ковалів Ю.І. Українська поезія першої пол. XX ст. Київ: Перше вересня, 2000.
Лавріненко Ю. Лірика і ліричний епос Максима Рильського. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття. Кн. 3. Київ: Аконіт, 2001. С. 644–649.
Маленко О.О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну). Харків, 2010.
Мойсієнко А.К. Сонетний вірш Максима Рильського: структурно- композиційна і мовно-образна організація. Культура слова. 2020. Вип. 92. С. 63–75. https://doi.org/doi.org/10.37919/0201-419X-2020.92.5
Мороз О.Н. Етюди про сонет. Київ: Дніпро, 1973.
Науменко Н. Концепти життя і творчості поета в сонетній жанрострофі. Питання літературознавства. 2014. Вип. 90. С. 144–155.
Потебня О.О. Естетика і поетика слова. Київ: Мистецтво, 1985.
Рильський М.Т. Зібрання творів: у 20 т. Київ: Наукова думка, 1983–1990. Т. 1–20.
Филипович П. Літературно-критичні статті. Київ: Дніпро, 1991.
Филипович П. Поезії. Київ: Рад. письменник, 1989.
Червінська О. Традиційний історичний персонаж і його функції в художньому тексті. Поетика. Київ: Наукова думка, 1992. С. 151–166.
Черевченко О. Античні та біблійні ремінісценції у поетичному дискурсі українських неокласиків. Слово і час. 2004. № 8. С. 65–74.
Шевельов Ю. Прологомена до вивчення мови і стилю Г. Сковороди. Київ: Час, 1998.