» Випуски збірника » 2020 » Збірник «Культура слова» - №93, 2020 » ЗНАЧЕННЯ МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ЗНАЧЕННЯ МОВОТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ В РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Збірник «Культура слова» – №93, 2020

DOI: doi.org/10.37919/0201-419X-2020.93.2

УДК 811.323:130.2

МАЦЬКО Любов Іванівна,
доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри стилістики української мови Національного університету імені М. Драгоманова, в. Дмитрівська 2, кв. 112, м. Київ, 09021939

Е-mail: L.matsko@ukr.net
ORCID: 0000-0002-7663-8954

СИДОРЕНКО Олеся Михайлівна,
кандидат філологічних наук, доцент Національного університету імені Тараса Шевченка, вул. Гірська, 27, с. Михайлівка-Рубежівка; Київська обл.

Е-mail: olesja_sydorenko@ukr.net
ORCID: 0000-0001-5355-6772

Рубрика: До 150-річчя від дня народження Лесі Українки
Мова статті: українська

Анотація
У статті з’ясовано місце, роль і значення творчості Лесі Українки в розвитку української літературної мови, схарактеризовано основні лінгвостилістеми художньої мови поетеси. Леся Українка була геніальним стилістом у кількох вимірах: як поетеса, публіцист, критик, драматург. У мовних дискусіях кінця ХІХ – початку ХХ ст. вона як духовна вихованка Михайла Драгоманова, сучасниця Івана Франка і Михайла Грушевського, підтримувала і продовжувала нову філософію літературної української мови, що виявлялася у вимогах і потребах зняти заборони і обмеження з української мови, розширити функціональне поле української мови, будувати культурну мову, швидше і активніше нормувати літературну мову з використанням здобутків усіх основних наріч, виробляти публіцистичний і науковий стилі, розвивати освіту й культурну працю свого народу рідною мовою. Поетеса творила і вдосконалювала нові художньо-поетичні форми мови, шліфувала їх, поповнюючи народною розмовною та фольклорною лексикою, розширювала семантичні межі контекстних значень слів, удосконалювала стилістику жанрових (і особливо нових) форм, які сама ж вперше і вводила в літературну мову.

Ключові слова: мовотворчість, лінгвостилістема, мова, слово, мовна особистість.

Література
1. Грушевський М. Освобождение России и украинский вопрос. СПб. 1907.
2. Донцов Д. Поетика українського рісорджіменту (Леся Українка). Українське слово. Хрестоматія. Кн. 1. Київ: Рось, 1994.
3. Єфремов С. Історія українського письменства. Київ, 1997.
4. Костенко Л. Поет, що ішов сходами гігантів. Леся Українка. Драматичні твори. Київ: Дніпро, 1989.
5. Коцюбинська М. Роздуми про епістолярну творчість. Київ: Дух і Література. Харк. правозахисна група, 2001.
6. Українка Леся. Зібрання творів: У 12 т. Київ, 1979.