КОЦЬ Тетяна Анатоліївна,
доктор філологічних наук, старший науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики, Інститут української мови НАН України,
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
e-mail: tetyana_kots@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4622-9559
Рубрика: Нормотвірна практика Агатангела Кримського
Мова статті: українська
Анотація
У статті проаналізовано кодифікаційні праці А. Кримського в контексті лінгвістичної спадщини українських мовознавців кінця ХІХ – початку ХХ ст. Актуалізовано теоретичні й практичні проблеми формування літературного стандарту у зв’язку з тенденціями прескриптивної норми, з’ясовано засади наукового доведення в граматиці історичної давності, самобутності фонетичної, лексичної і морфологічної систем української мови, свідчення її власного шляху становлення, діалектного розмаїття і масштабів функціонування. Зауважено, що джерельною базою кодифікаційних кодексів були мова письменників, етнографічні джерела, публіцистична практика в проєкції на живу народну мову. Підсумовано, що тенденції внормування залежали від суспільно-політичних умов, необхідності обґрунтування окремого статусу української мови, виведення її на новий культурний рівень і виявлялися в активізації власних внутрішньомовних ресурсів, фіксації лексико-семантичної, граматичної, функціональної досконалості.
Ключові слова: унормування, кодифікація, фонетика, лексика, морфологія, внутрішні мовні ресурси.
Література
Возняк М. Коротка граматика давньої церковнослов’янської мови в порівнянні з українською для ужитку в середніх школах. Львів, 1925.
Грушевський М. Про українську мову і українську школу. Київ : Друкарня 5-ої Київської спілки, 1913.
Железняк М., Козачук Г. Українська мова. Хрестоматія: в 3 кн. Книга 2. Київ, 2014.
Залозний П. Коротка граматика української мови. Київ, 1913.
Ізюмов О. Техніка української мови. Київ, 1926.
Кримський А. Украинская грамматика. Т. І. Москва, 1907.
Кримський А. Украинская грамматика. Т. ІІ. Москва, 1908.
Кримський А. Про нашу літературну мову. Літературно-науковий вісник. Львів, 1901. Річник IV. Т. XVI. С. 31 – 49.
Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. 3-е вид. Київ : Книгоспілка, 1925.
Левицький М. Українська граматика для самонавчання. Катеринослав, 1923.
Наконечний М. Українська мова: програма-конспект з додатком про новий правопис український. Харків : Рух, 1928.
Нечуй-Левицький І. Сьогочасна часописна мова на Україні. Київ, 1907.
Русанівський В. М. Історія української літературної мови. Київ : АртЕк, 2001.
Сімович В. Граматика української мови. Київ – Ляйпціґ [Б.Р.].
Смаль-Стоцький С., Ґартнер Ф. Граматика руської мови. Відень, 1914.
Сулима М. Мова української газети: (фрагментик). Червона преса. 1927. № 3/4. С. 23 – 25.
Шевельов Ю. Українська мова в першій половині ХХ століття (1900 – 1941): стан і статус. Чернівці : Рута, 1998.
Шерех Ю.В. Нарис сучасної української літературної мови. Мюнхен : Молоде життя, 1951.