Редакційна політика

ПОЛІТИКА ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (ШІ)

Наше видання дотримується рекомендацій STM (Міжнародної асоціації наукових, технічних і медичних видавців) та EASE (Європейської асоціації наукових редакторів) щодо використання штучного інтелекту в наукових публікаціях.
Категорично не допускається використання інструментів ШІ для розробки, формулювання або інтерпретації результатів та висновків дослідження. Усі наукові міркування, доведення та прикінцевий підсумок мають бути результатом виключно інтелектуальної праці людини.
Автори несуть повну відповідальність за точність, цілісність та оригінальність своєї роботи. ШІ не може бути зазначений як автор або співавтор статті.

Обов’язкове розкриття інформації
Автори повинні надати чітке застереження (disclaimer), якщо під час підготовки рукопису використовувалися будь-які інструменти ШІ або засоби з підтримкою ШІ (наприклад, для редагування мови, візуалізації даних або пошуку літератури).
У разі використання ШІ, перед списком літератури необхідно додати окремий розділ під назвою «Декларація про використання ШІ», зазначивши назву інструмента та характер його застосування.

ЗАСАДИ РЕЦЕНЗУВАННЯ

Рецензування рукописів є важливим етапом у процесі публікації.
Редакція збірника «Культура слова» підтримує світові стандарти прозорості процесу рецензування, який є конфіденційним. Редколегія і рецензенти не повідомляють інформацію, що стосується рукопису, нікому, крім самих авторів і рецензентів.
Процес рецензування складається з етапів внутрішнього та зовнішнього оцінювання дослідження.

Внутрішнє рецензування (попереднє оцінювання в редакції)
Усі рукописи, які надійшли до редакції, перевіряє відповідальний редактор щодо мети, тематики, реакційної політики збірника. Рукописи, які не відповідають тематиці та редакційній політиці видання або редакційним стандартам збірника, відхиляють. Не підлягає рецензуванню рубрика «Думки понад часом» (вступне слово редактора).
Рукописи статей, які не відповідають вимогам збірника щодо структури та оформлення, повертають авторам на доопрацювання і повторне подання. Якщо автор не надіслав відповіді на запит редактора впродовж 30 календарних днів, вважається, що рукопис не перебуває на розгляді в редакції збірника.
Рукописи статей, у яких після перевірки на плагіат у системі Unichесk та/або iThenticate виявлено значний відсоток текстових запозичень, повертають авторам на доопрацювання. У разі виявлення ознак плагіату статтю повертають авторові без права її повторного подання.
Після всіх внутрішніх перевірок авторський оригінал статті передають на зовнішнє рецензування (експертне оцінювання).

Зовнішнє рецензування (оцінюють незалежні експерти)
Усі статті, подані для публікації, підлягають подвійному сліпому рецензуванню щонайменше двома зовнішніми рецензентами, які є експертами в науковій галузі конкретної статті.
Члени редакційної колегії визначають як рецензентів осіб, які є експертами в науковій галузі конкретної статті. Члени редакційної колегії також можуть бути рецензентами.
Рецензенти мають дотримуватися найкращих міжнародних практик рецензування, зокрема Рекомендацій для рецензентів від Європейської асоціації наукових редакторів, Web of Science Academy, вимог цього видання.
Рецензенти зобов’язані якнайшвидше повідомити редактора та /або редакцію про всі можливі конфлікти інтересів. Вони також мають дотримуватися принципу конфіденційності під час роботи з рукописом статті, зокрема, не використовувати та /або не відтворювати її повністю або частково будь-де, а також не розголошувати інформацію про звернення редакції щодо рецензування.
Редколегія залишає за собою право додатково призначити незалежного рецензента.
Рецензент повинен надати об’єктивну оцінку якості рукопису, визначити, чи відповідає рукопис високим науковим стандартам і літературним нормам, переконливо обґрунтувати свої висновки. Рецензенти не здійснюють структурного чи мовностилістичного редагування рукопису, але, за потреби, повідомляють про редакторські проблеми авторів і редакторів журналу у відповідному блоці рецензії.
Рецензент повинен поважати інтелектуальний рівень авторів.
Рецензент повинен звернути увагу редактора на будь-яку істотну схожість між рецензованим рукописом і будь-якою іншою опублікованою статтею або рукописом.
Рецензент повинен вчасно надати відгук про рукопис. Загальний строк рецензування не може перевищувати 1-го місяця від дати надходження статті до рецензента.
Рецензент не повинен використовувати або розкривати неопубліковану інформацію, що міститься в наданому рукописі, якщо на це немає згоди автора чи авторів.
Після завершення зовнішнього рецензування, урахування / неурахування автором висловлених побажань, належного обґрунтування автором наукової позиції, доопрацювання у разі потреби статті, внесення змін у текст, редакція приймає рішення щодо прийняття рукопису до публікації. Додатково авторові можуть бути повідомлені зауваження рецензентів без вказівки їхніх імен чи будь-якої іншої інформації, що дозволяє ідентифікувати рецензента.
Остаточне рішення про можливість і доцільність публікації приймають на засіданні редакційної колегії. Остаточне рішення щодо публікації статті ухвалює головний редактор журналу.
Рецензування статей здійснюється на безоплатній основі.

Авторські апеляції / Authors’s appeal
Автори можуть оскаржити відмову в публікації. Процедуру такого оскарження описано в пункті «Заяви та апеляції» рубрики «Редакційна політика збірника».

РЕДАКЦІЙНА ПОЛІТИКА АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ ТА ЕТИЧНІ НОРМИ

Етика публікацій
Редакція збірника «Культура слова», видавцем якого є Національна академія наук України та Інститут української мови НАНУ, підтримує певний рівень вимог щодо добору та приймання статей, що подаються до редакції збірника.
Редакційна колегія фахового наукового збірника «Культура слова» у своїй роботі керується міжнародними етичними правилами наукових публікацій, що включають поняття академічної доброчесності, порядності, конфіденційності, нагляду за публікаціями та запобігання можливим конфліктам інтересів та ін.
Редколегія збірника заохочує авторів дотримуватися належного рівня формальних та етичних вимог до підготовки й публікування статей. Ці норми зумовлені стандартами якості наукових робіт і їх викладення, прийнятими у світовому науковому співтоваристві: публікаційними принципами Publishing Ethics Resource Kit (PERK), рекомендаціями Elsevier, Комітету з етики публікацій (Committee on Publication Ethics, COPE), Етичним кодексом ученого України, а також досвідом роботи зарубіжних та українських наукових організацій і редакцій видань.

Етичні зобов’язання та Ліцензія
Редакційна колегія несе відповідальність за видання. Усі надані для публікації матеріали проходять ретельний відбір і рецензування. Редколегія залишає за собою право відхилити статтю або повернути її на доопрацювання. Автор зобов’язаний доопрацювати статтю відповідно до зауважень рецензентів або редколегії.
Приймаючи рішення про публікацію, редакційна колегія збірника керується достовірністю поданих даних та науковою вагою розглядуваної роботи.
Редакційна колегія без упередження розглядає всі рукописи, подані до публікації, належно оцінюючи кожну статтю, незважаючи на расову, релігійну, національну належність, а також соціальний статус або місце роботи автора (авторів). Редколегія виносить справедливі та неупереджені рішення, незалежні від комерційних чи інших інтересів, та забезпечує чесний процес рецензування.
Редколегія може відхилити рукопис без рецензування, якщо вважає, що робота не відповідає профілю збірника.
Редакційна колегія збірника виступає проти фальсифікації, плагіату, подання автором однієї роботи в кілька журналів, багатократне копіювання вмісту статті в різних роботах, уведення громадськості в оману щодо реального внеску авторів у публікацію.
Редколегія має право вилучити навіть опубліковану статтю за умов встановлення факту порушення чиїхось прав або ж загальноприйнятих норм наукової етики. Про такий факт вилучення статті редакція повідомляє як автору, що надав статтю, так і організації, де була виконана робота.
Головний редактор, співробітники редакції, члени редакційно-видавничої групи чи редакційної колегії не повинні використовувати для особистих цілей або передавати третім особам (без письмової згоди) неопубліковані дані, отримані з поданих до розгляду рукописів.
Редактор і члени редакції не надають іншим особам інформацію, пов’язану з вмістом рукопису, що знаходиться на розгляді, окрім осіб, які беруть участь у професійній оцінці цього рукопису. Після позитивного рішення редактора стаття публікується в журналі та розміщується на відповідних електронних ресурсах.
Відповідно до міжнародного законодавства в частині дотримання авторського права на електронні інформаційні ресурси, матеріали сайту, електронного журналу / збірника або проєкту не можуть бути відтворені повністю або частково в будь-якій формі (електронній або друкарській) без попередньої письмової згоди редакції. Під час використання опублікованих матеріалів для створення інших документів потрібне покликання на першоджерело.
Редактори, автори і рецензенти повинні сповіщати про свої інтереси, які можуть вплинути на їх об’єктивність під час редагування й рецензування матеріалів статей (випадок конфлікту інтересів). Такими можуть бути інтереси інтелектуального плану, фінансові, персональні, політичні, релігійні інтереси.
Запобігання протизаконним публікаціям є відповідальністю кожного автора, редактора, рецензента, видавця та організації.
Стаття, у разі прийняття її до опублікування, розміщується у відкритому доступі, авторські права зберігаються за авторами.
Головний редактор спільно з видавцем не повинні залишати без відповіді претензії, що стосуються розглянутих рукописів або опублікованих матеріалів. У разі виникнення конфліктної ситуації вони повинні приймати всі необхідні заходи для відновлення порушених прав, а при виявленні помилок – сприяти публікації виправлень чи спростувань.
Головний редактор, співробітники редакції чи редакційно-видавничої групи збірника повинні забезпечувати конфіденційність імен та іншої інформації, що стосується рецензентів. Якщо це необхідно, то при вирішенні питання про залучення нового рецензента останній може бути поінформований про імена попередніх рецензентів.
Користувачам надаються гарантії щодо можливості вільного читання, завантаження, копіювання, розповсюдження, друку, пошуку і посилань на повні тексти статей збірника.

АВТОРСТВО І СПІВАВТОРСТВО

Політика щодо авторства журналу відповідає правилам і рекомендаціям COPE, Elsevier і EASE.
Очікується, що всі особи, згадані в оригінальній статті як автори, зробили вагомий внесок у дослідження.
Усі особи, зазначені як автори, мають відповідати критеріям авторства (ISMJE 2022), зокрема вони повинні:
• зробити вагомий внесок у концепцію та методологію дослідження, збір, аналіз та інтерпретацію даних;
• брати участь у написанні або доопрацюванні статті щодо її інтелектуального змісту;
• нести відповідальність за всі аспекти роботи, пов’язані з точністю чи цілісністю будь-якої частини статті;
• схвалити остаточний варіант статті.
Редакція не обмежує кількості авторів конкретної публікації.
Не допускається змінювати авторів статті на етапі її розгляду редакцією. У разі виникнення спору між авторами щодо їхнього внеску після подання статті до редакції, редакція призупиняє роботу над статтею до відповідного повідомлення від авторів про остаточне розв’язання всіх проблем.
Порядок розміщення авторів у публікації повинен базуватися на спільному рішенні співавторів відповідно до значущості внеску кожного із них.

ПОЛІТИКА ВІДКРИТОГО ДОСТУПУ ТА УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА

Збірник «Культура слова» є виданням відкритого доступу: перегляд, читання, завантаження та друк є вільними. Доступ до змісту збірника можливий відразу після електронної публікації на сайті видання.
Редакція підтримує Будапештську ініціативу відкритого доступу (Budapest Open Access Initiative), яка сприяє прискореному розвитку науки та за принципами якої весь вміст збірника перебуває у вільному доступі та є безкоштовним для користувача або його установи. Користувачам дозволено читати, завантажувати, копіювати, поширювати (способом, що не порушує авторські права), друкувати, шукати або покликатися на повний текст статті в цьому збірнику, не питаючи дозволу від видавця або автора.
Редакційна колегія підтримує ініціативу асоціації Science Europe «Plan S» щодо публікації результатів наукових досліджень у виданнях відкритого доступу з ліцензією CC BY. Потенційні автори випусків збірника разом зі статтею подають електронний варіант Ліцензія Creative Commons: СС ВY 4.0. з підписами.
Реалізація всіх редакційних процесів: подання, рецензування, редагування тощо забезпечена комунікацією за допомогою редакційно-видавничої е-поштової скриньки kuitura-slova@ukr.net , а також через месенджер сторінки «Культура слова» в мережі «Фейсбук» – Meta Businnes Suite (https://business.facebook.com/latest/inbox/all/?nav_ref=manage_page_ap_plus_inbox_message_button&asset_id=191164247908138).
Кожний із випусків «Культури слова» є об’єктів авторського права, розподіленого між авторами статей та видавцем-засновником – Інститутом української мови НАН України.
Видавець дозволяє автору зберігати (депонувати) остаточну версію статті (авторський прийнятий рукопис (Author’s Accepted Manuscript – ААМ), в інституцІйному або тематичному репозитарії, у якому вона є доступною у відкритому доступі, що забезпечує максимальну видимість і вплив публікації.

Принципи та етичні стандарти
• Редакційна політика збірника базується на принципах об’єктивності та неупередженості щодо відбору статей з метою їх публікації; високої вимогливості до якості наукових досліджень; обов’язкового подвійного «сліпого» рецензування статей; дотримання колегіальності у прийнятті рішень щодо публікації статей; збереженні авторських та суміжних прав.
• Редакція працює із дотриманням політики щодо отримання обов’язкового висновку в дослідженнях, що проводяться із залученням людей, тварин або їх біологічних матеріалів, персональних або конфіденційних даних, та підпадають під дію відповідного законодавства України
У зв’язку з цим усі матеріали, подані до редакції, мають відповідати вимогам чинного законодавства України, зокрема Закону України «Про охорону прав людини у сфері біомедичних досліджень», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», а також міжнародним етичним настановам (Гельсінська декларація, ARRIVE, CIOMS тощо).
Автори зобов’язані надати підтвердження отримання позитивного висновку від уповноваженого комітету з етики у випадках, коли дослідження:
• передбачає участь людини як дослідного суб’єкта (включно зі спостережними, опитувальними та експериментальними методами);
• включає роботу з біоматеріалами людини (кров, тканини, ДНК, біобанки тощо);
• використовує тварин або їх біооб’єкти;
• містить обробку персональних, чутливих чи конфіденційних даних;
• підпадає під спеціальні норми права України або міжнародні регуляції щодо біоетики та біобезпеки.
У висновку мають бути чітко зазначені:
• повна назва установи, що видала дозвіл;
• дата та номер протоколу;
• форми отриманої інформованої згоди (для досліджень за участі людей).

Інформована згода учасників
Автори повинні підтвердити, що інформована згода була отримана добровільно, без тиску, і в зрозумілій учасникам формі.
Забороняється публікувати персональні дані або візуальні матеріали, що дозволяють ідентифікувати особу, без її письмової згоди.

Дослідження із залученням тварин
Дослідження на тваринах мають відповідати принципам 3R (Replacement, Reduction, Refinement).
Автори повинні надати інформацію про умови утримання, використані протоколи та заходи мінімізації страждань тварин.

Конфіденційні та персональні дані
Обробка персональних даних має відповідати вимогам Закону України «Про захист персональних даних» та GDPR, якщо це застосовно.
Дані повинні бути деперсоналізовані або анонімізовані.
Автори мають описати механізми захисту інформації та процедури доступу до неї.

Право збірника вимагати додаткові матеріали
Редакція залишає за собою право запросити копії етичних висновків, бланків інформованої згоди, протоколів досліджень або інших документів для підтвердження дотримання етичних норм. Редколегія може відмовити у публікації матеріалу, якщо етичні вимоги порушено або інформація про дотримання норм є неповною.

Порушення етичних стандартів
У разі виявлення порушення етичних норм після публікації збірник може здійснити відповідні редакційні дії — від внесення виправлень до відкликання статті. Рішення ухвалюється відповідно до рекомендацій COPE.

Ліцензія Creative Commons: СС ВY 4.0.

Етичні зобов’язання авторів
1. Автор повинен представляти в збірник тільки оригінальний рукопис. Не надавати до збірника статтю, яка була відправлена в інший журнал і перебуває у той самий час на розгляді, а також статтю, опубліковану раніше в іншому журналі. Недотримання цього принципу розцінюється як грубе порушення етики публікацій і дає підставу для зняття статті з рецензування. Якщо елементи рукопису раніше були опубліковані в іншій статті, автори зобов’язані покликатися на свою більш ранню роботу і вказати, у чому суттєва відмінність нової роботи від попередньої. Дослівне копіювання власних робіт та їх перефразування неприйнятні, вони можуть бути використані тільки як основа для нових висновків.
2. Основний обов’язок автора – надати точний звіт про проведене дослідження, а також об’єктивне обговорення його науково-теоретичної та практичної ваги. Автор повинен представити свої результати чітко та однозначно, щоб отримані висновки могли бути підтверджені іншими вченими, без підробки отримання даних або неналежного маніпулювання ними.
3. Автори статей несуть усю повноту відповідальності за зміст статей і за сам факт їх публікації. Вони мають усвідомлювати, що автор(и) несе(уть) первісну відповідальність за новизну і достовірність результатів наукового дослідження, й гарантувати, що результати дослідження, викладені в рукописі, є самостійною та оригінальною роботою. У разі використання фрагментів чужих робіт та/або запозичення тверджень інших авторів, у статті повинні бути оформлені відповідні бібліографічні посилання з обов’язковим зазначенням автора і першоджерела. Надмірні запозичення, а також плагіат у будь-яких формах, включаючи неоформлені цитати, перефразування або присвоєння прав на результати чужих досліджень, є неетичними і неприйнятними діями. Статті, що є компіляцією з матеріалів, опублікованих іншими авторами, без їхньої творчої переробки і власного авторського осмислення редакцією збірника не приймаються.
4. Автор повинен цитувати ті публікації, які суттєво вплинули на зміст поданої роботи, а також ті, які можуть швидко познайомити читача з більш ранніми роботами, важливими для розуміння цього дослідження. Необхідно також належним чином вказувати джерела принципово важливих матеріалів, використаних у цій роботі, якщо ці матеріали не були отримані самим автором.
5. Співавторами статті мають бути особи, які доклали значних науково-дослідницьких зусиль до створення поданої роботи і які розділяють відповідальність за отримані результати. Автор, який подає рукопис до публікації, відповідає за те, щоб до списку співавторів були включені тільки ті особи, які відповідають критерію авторства, та бере на себе відповідальність за згоду інших авторів статті на її публікацію в збірнику.
6. Автори повинні повідомити редактора про будь-який потенційний конфлікт інтересів, на який могла б вплинути публікація результатів, що містяться в цьому рукописі.
7. Автори повинні чітко вказати джерела всієї процитованої або представленої інформації та мають належним чином оформити покликання на літературні джерела, використані в роботі, відповідно до вимог ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання».
8. Автори повинні подати рукопис, що відповідає нормам сучасної української літературної та англійської мов.
9. Редколегія має право відмовити в публікації статті за умов недотримання вимог редакції.

Відповідальність рецензентів
1. Рукописи опрацьовують щонайменше два експерти, щоб якомога швидше сформувати об’єктивне рішення. Рецензентів просять повідомляти про будь-які конфлікти інтересів (дивіться детальніше «Політика щодо конфлікту інтересів»).
2. Від рецензентів очікують не ретельного структурного чи мовностилістичного редагування рукопису, а зосередження уваги на його науковій якості, а також на загальному стилі, який має відповідати сучасній практиці чіткого та стислого академічного письма. Якщо рецензенти визнають, що рукопис потребує редагування, вони повинні повідомити про це авторів і редактора у звіті (Рецензії на рукопис).
3. Рецензентів просять перевірити, чи рукопис науково обґрунтований і чіткий, наскільки він цікавий аудиторії та чи прийнятна якість написання. Критерії оцінювання рукопису детально описано в Рекомендаціях для рецензентів.
4. У разі серйозних розбіжностей між рецензіями або між авторами та рецензентами редактори можуть оцінити їх відповідно до свого досвіду або звернутися за порадою до члена редакційної колегії збірника.
5. Під час другого раунду рецензування (після виправлень авторів) тематичний редактор може попросити рецензента оцінити переглянуту версію рукопису з огляду на рекомендації рецензента, подані під час першого раунду рецензування.
6. Рецензентів просять бути ввічливими та конструктивними у своїх звітах. Повідомлення, які можуть бути образливими або неінформативними, буде скасовано.
7. Рецензенти не повинні переглядати рукописи, у яких вони мають конфлікт інтересів, що є результатом конкурентних, спільних чи інших відносин, зв’язків з будь-якими авторами, компаніями чи установами, пов’язаними з авторами рукопису.
8. Рецензування оригінальних авторських рукописів здійснюється конфіденційно.
9. Рецензенти мають зберігати рукописи, пов’язані з ними матеріали та всі деталі, пов’язані з рецензуванням, суворо конфіденційними та не передавати їх третім особам.
10. Рецензенти повинні чітко висловлювати свою точку зору та аргументувати її.
11. Рецензенти повинні ідентифікувати релевантну опубліковану роботу, яку автори не цитували.
12. Рецензенти повинні утримуватися від використання будь-яких ідей авторів до публікації статті.
13. Рецензенти також повинні звертати увагу редакторів на будь-яку суттєву схожість або збіги між розглянутим рукописом та будь-якою іншою опублікованою статтею, про яку вони знають.

Відповідальність редакторів
1. Редактори відповідають за наукову якість опублікованих статей, приймають рішення тільки на засадах актуальності, оригінальності, чіткості й відповідності публікації предметній галузі.
2. Літературні редактори відповідають за структурне та мовностилістичне редагування статей.
3. Відповідальні редактори повинні переконатися, що всі дослідницькі статті відповідають міжнародним етичним принципам та Публікаційній етиці видання, а також не допускати будь-яких конфліктів інтересів між авторами, рецензентами та членами редакційної колегії.
4. Відповідальні редактори не повинні відхиляти статей на основі підозр, без доказів неналежної поведінки автора (авторів).
5. Редактори повинні зберігати анонімність рецензентів, якщо останні не вирішать розкрити свою особу в порядку, встановленому цією політикою.

Політика щодо джерел фінансування
Автори повинні чітко зазначити джерела фінансування, використані для створення їхнього рукопису, підготовленого в рамках певного фінансованого проєкту.
Опрацювання, рецензування та / або оприлюднення статей та ін. матеріалів науковців, викладачів-дослідників, здобувачів третього рівня вищої освіти, бюджетної форми підготовки, виконаних ними одноосібно (без співавторів), здійснюється на безоплатній основі.
Усі випуски видання цілком і кожна зі статей окремо мають відкритий («діамантовий») доступ (безоплатний як для автора, так і для користувача).

ПОЛІТИКА ЩОДО ВІДКРИТИХ ДАНИХ

Збірник підтримує принципи відкритої науки та заохочує авторів забезпечувати прозорість, перевірюваність і відтворюваність результатів дослідження. У випадках, коли це релевантно та можливе, дослідницькі матеріали мають відповідати принципам FAIR (Findable, Accessible, Interoperable, Reusable).

Принципи FAIR:

Findable (Знаходжуваність)
Дослідницькі матеріали повинні бути розміщені у надійному репозитарії та мати постійний ідентифікатор (DOI), що дозволяє їх однозначно ідентифікувати та цитувати.

Accessible (Доступність)
Дані мають бути доступними через стандартизовані механізми доступу. Якщо існують обмеження (етичні, правові, договірні), автори повинні чітко їх зазначити.

Interoperable (Сумісність)
За можливості дані повинні бути представлені у відкритих або загальновживаних форматах, що дозволяють їх використання в різних дослідницьких середовищах.

Reusable (Повторне використання)
Дані мають супроводжуватися достатнім описом (метаданими), щоб інші дослідники могли зрозуміти контекст їх створення та коректно їх використовувати.

У контексті мовознавчих досліджень дослідницькими даними можуть бути структуровані матеріали, створені або використані в процесі дослідження, зокрема:
• анонімізовані масиви опитувань та інші емпіричні матеріали;
• аргументативні реконструкції (теза–підстави–висновок);
• формалізовані логічні виводи, моделі, файли доведень;
• анотовані текстові корпуси, цитовані джерела;
• структуровані бібліографічні або концептуальні, лексико-граматичні бази.

Розміщення та декларування даних
Якщо автори роблять дослідницькі дані відкритими, рекомендовано розміщувати їх в інституційних, національних або міжнародних репозитаріях із постійним ідентифікатором (DOI) та зазначати цей DOI у метаданих статті під час подання рукопису через систему OJS.
Збірник не вимагає відкриття даних у випадках, коли це суперечить етичним, правовим або безпековим обмеженням. У таких випадках автори повинні надати пояснення щодо причин обмеження доступу.

ПОЛІТИКА ЩОДО ПЛАГІАТУ

Автори, які подають матеріали для публікації в збірнику «Культура слова», погоджуються з тим, що стаття написана ними особисто, раніше ніде не публікувалася і готувалася спеціально для цього видання.
Неприпустимим є представлення плагіату як оригінальної роботи та подання до публікації раніше опублікованої статті. У випадках виявлення зазначених фактів відповідальність несуть автори наданих матеріалів.
До форм плагіату належать:
• використання (дослівне цитування) будь-яких матеріалів у будь-якому обсязі без зазначення джерела;
• використання запозичених зображень, малюнків, фотографій, таблиць, графіків, схем чи будь-яких інших форм графічного представлення інформації без покликання на джерело;
• використання без письмового дозволу матеріалів, автори або правовласники яких забороняють використання своїх матеріалів без спеціального узгодження.
Усі випадки некоректних запозичень (відсутність графічного виділення дослівно цитованого тексту у разі наявності покликань на джерело; некоректне покликання на джерело або неповний склад його бібліографічного опису, що перешкоджає його ідентифікації; покликання не на перше джерело запозиченого тексту без явної вказівки на цей факт; відсутність покликань із тексту на джерела, наведені в пристатейному списку; надмірне цитування, обсяг якого не обґрунтований жанром і цілями статті) розглядаються індивідуально.
У разі виявлення доведеного факту плагіату в статті, що вже опублікована, її автори позбавляються права публікуватися в усіх наступних номерах збірника, а сам текст вилучається з архіву офіційного сайту видання та з інших місць публічного розміщення, відповідальність за які несе редакція збірника «Культура слова».

ПОЛІТИКА ЩОДО КОНФЛІКТУ ІНТЕРЕСІВ

Під конфліктом інтересів розуміють усе, що заважає або може заважати повній, належній та об’єктивній процедурі розгляду та ухвалення рішення щодо публікації дослідницьких статей чи інших матеріалів.
Вважається, що конфлікт інтересів існує, якщо задіяні в редакційному процесі особи перебувають в стосунках між собою, особистих чи інших, які потенційно можуть скомпрометувати їх або завадити об’єктивності чи вплинути на вирішення питань, пов’язаних із публікацією.
Під час редакційного процесу конфліктом інтересів є такі відносини між головним та / чи відповідальним редакторами, рецензентами та авторами:
• автор і відповідальний редактор та / або рецензент працюють на одній кафедрі або в одній дослідницькій групі і под.;
• автор є студентом, а рецензент — викладачем або науковим керівником;
• автор є студентом, а рецензент та / або редактор — керівником студентської наукової роботи.
Під час подання статті автор має повідомити про всі можливі конфлікти інтересів із редакторами журналу. Після того, як рукописи призначені для рецензування, рецензентів просять повідомити редактора про будь-які конфлікти, які можуть виникати.
Автор, визначений співавторами відповідальним за листування з редакцією (автор-кореспондент), повинен заявити про будь-які конфлікти інтересів від імені всіх авторів.
Конфлікт інтересів може бути також пов’язаний із зайнятістю, джерелами фінансування, особистими фінансовими інтересами, членством у відповідних організаціях або іншими обставинами, які можуть спричинити упередженість та вплинути на ухвалення рішень відповідальними особами.
Рецензенти не повинні переглядати рукописи, у яких вони мають конфлікт інтересів, що є результатом конкурентних, спільних чи інших відносин/ зв’язків з будь-якими авторами, компаніями чи установами, пов’язаними з рукописом.
Редактори не повинні редагувати рукописів/керувати ними, у яких вони мають конфлікт інтересів, що є результатом конкурентних, спільних чи інших відносин чи зв’язків з будь-ким з авторів, або компаніями чи установами, пов’язаними з дослідженням.
Будь-які заяви про конфлікти інтересів, зроблені авторами, рецензентами або редакторами, розглядає відповідальний редактор та/або головний редактор видання. У разі обґрунтованих заяв про наявність конфлікту інтересів з головним редактором видання, такі заяви розглядають за участі двох членів редакційної колегії видання.

ПОРЯДОК РОЗГЛЯДУ СКАРГ ЩОДО ПОРУШЕНЬ ЕТИЧНИХ НОРМ

Під час розгляду скарг та апеляцій редакція журналу дотримується відповідних правил COPE.

Процедура розгляду
У разі подання скарг та / або апеляцій на рішення редакції застосовують таку процедуру розгляду.
1. Будь-яку скаргу чи апеляцію насамперед розглядає головний редактор, який відповідає за журнал, та / або відповідальний редактор, який безпосередньо брав участь у редакційному процесі.
2. Головний редактор видання може залучити до розгляду двох членів редакційної колегії, які мають відповідний досвід участі в редакційних колегіях інших видань і своїм досвідом та знаннями можуть допомогти в урегулюванні спору та належному з’ясуванні обставин, описаних у зверненні, а також належному застосуванні редакційної політики та правил публікаційної етики журналу.
3. Якщо участь зазначених працівників редакції або безпосередньо їхні дії (або бездіяльність) є об’єктом оскарження, скаржник має звернутися до дирекції Інституту української мови НАН України (надіслати листа на е-пошту установи ukrmov@gmail.com). Скаргу розглядають на засіданні Редакційної ради «Культури слова» за участі адміністрації установи-засновника, головного редактора та відповідального редактора випуску.
Під час розгляду скарг та / або апеляцій варто дотримуватися таких правил:
• взаємоповаги до всіх учасників редакційного процесу, презумпції їхньої належної та добросовісної поведінки, поки не доведено інше;
• надання всім зацікавленим особам права викласти свої аргументи на підтримку або заперечення заявлених вимог;
• належного інформування учасників редакційного процесу щодо надходження та розгляду такого звернення, в якому можуть бути обмежені їхні права та / або інтереси;
• спрямування процесу врегулювання будь-якого спору через пошук компромісу та взаєморозуміння.

Скарга щодо наукової якості статті, наприклад оскарження відмови у публікації
В апеляції автор має надати детальне обґрунтування з відповідями на зауваження рецензентів за пунктами.
Головний редактор розглядає аргументи авторів і рецензентів та ухвалює одне з таких рішень:
1) відмовити заявникові через безпідставність вимог, викладених у зверненні;
2) задовольнити вимоги, викладені у зверненні;
3) звернутися до дирекції Інституту української мови НАН України для розгляду звернення у зв’язку з неможливістю самостійно ухвалити остаточне рішення в редакції.
Скаржникові повідомляють про рішення з поясненням. Рішення щодо апеляцій є остаточними, і нові подання мають пріоритет над апеляціями.

Скарга щодо процедури розгляду статті (час розгляду тощо)
Головний редактор разом із відповідальним редактором та керівництвом установи-засновника вивчає справу. Скаржникові буде надано відповідний відгук. Результати розгляду справи буде враховано відповідними зацікавленими сторонами для вдосконалення редакційно-видавничих процесів.

Скарга на етику публікації, наприклад, на поведінку автора або рецензента
Головний редактор або відповідальний редактор мають дотримуватися рекомендацій COPE, EASE та публікаційної етики. Головний редактор або відповідальний редактор може звертатися по консультацію до дирекції Інституту української мови НАН України щодо складних справ.
Остаточне рішення про відмову у скарзі / апеляції не може бути скасовано чи оскаржено. Редакція не веде листування з авторами відхиленого рукопису після такого рішення.

ПОРУШЕННЯ АКАДЕМІЧНОЇ ДОБРОЧЕСНОСТІ

Академічна доброчесність – важливий складник наукової діяльності. Дотримання авторами вимог академічної доброчесності — запорука успішного розвитку наукового видання, підвищення його цитованості та розширення кола читачів.
Згідно з положенням підпункту 31 пункту 1 статті 58 Закону України Про вищу освіту“ науково-педагогічні, наукові й педагогічні працівники зобов’язані: “дотримуватися в освітньому процесі та науковій (творчій) діяльності академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами вищої освіти”.
Порушеннями академічної доброчесності, що можуть бути виявлені під час редакційно-видавничого процесу, є:
• академічний плагіат — оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та / або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;
• самоплагіат — оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів;
• фабрикація — вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях;
• фальсифікація — свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень;
• обман — надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування авторами (п. 4 статті 42 Закону України «Про освіту»);
• надання або отримання учасником редакційного процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру для спотворення публікаційного процесу та ухвалення позитивного рішення про публікацію статті;
• необ’єктивне оцінювання поданої до публікації роботи — свідоме завищення або заниження оцінки результатів, змісту дослідження, рецензентами або редакторами;
• внесення змін до тексту поданого рукопису без узгодження з авторами.
Усі заяви про порушення академічної доброчесності мають бути передані головному редакторові. Якщо рецензенти або редактори дадуть коментар про потенційне порушення академічної доброчесності, авторам буде запропоновано дати пояснення. Якщо пояснення задовільні й проблема є результатом помилки чи непорозуміння, проблему можна розв’язати. Якщо ні, рукопис буде відхилено або відкликано, а редакція може накласти заборону на публікацію такого автора (авторів) у збірнику протягом певного періоду часу.
У разі опублікованого плагіату або подвійної публікації в кількох журналах буде зроблено оголошення з поясненням ситуації.
Якщо звинувачення стосуються авторів, процес рецензування та публікації їхнього подання буде зупинено до закінчення зазначеного процесу. Розслідування буде проведено, навіть якщо автори відкликають рукопис.
Якщо звинувачення стосуються рецензентів або редакторів, їх буде замінено в процесі рецензування під час поточного розслідування справи.
За порушення академічної доброчесності автори, рецензенти та / або редактори можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
1. Відмова у публікації з повідомленням інституції — основної афіліації автора чи рецензента щодо порушення академічної доброчесності, виявленого під час редакційного процесу.
2. Позбавлення редактора, рецензента права брати участь у роботі редакції видання.
Процедура розгляду порушень академічної доброчесності авторами, редакторами, рецензентами наукового збірника «Культура слова» передбачає участь керівника відповідного закладу чи підрозділу наукової чи освітньої установи, в якій працює звинувачуваний (-і) в порушенні автор / автори, а також головного редактора, відповідального редактора випуску, працівників установи-засновника.
Кожна особа, щодо якої порушено питання про те, що вона порушила академічну доброчесність / не дотрималась академічної доброчесності, має такі права:
• ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;
• особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;
• знати про дату, час і місце й бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;
• оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду (п. 8 статті 42 Закону України «Про освіту»).
До порушень академічної доброчесності не належить “чесна помилка” або розбіжності в думках.

ПРОЦЕДУРА ВІДКЛИКАННЯ (РЕТРАКЦІЇ) СТАТТІ

Відповідно до Рекомендацій щодо відкликання COPE стаття може бути відкликана з таких причин:
1. Ненадійні висновки, ґрунтовані на явних доказах неправомірної поведінки (наприклад, шахрайське використання даних) або «чесній» помилці (наприклад, прорахунок або експериментальна помилка).
2. Надлишкова публікація, наприклад, висновки, які раніше були опубліковані в іншому місці без відповідних перехресних посилань, дозволу чи обґрунтування.
3. Плагіат або інший вид неетичного дослідження, неправомірна поведінка.

Процедура відкликання
Відкликання має відбутися після того, як редколегія збірника ретельно розглянула звернення, що надійшли від редактора(ів), автора(ів) або читача(ів). (Детальніше про порядок розгляду звернень див. у пункті «Порядок розгляду скарг щодо порушень етичних норм» (пункт в розділі Редакційна політика).
Якщо в результаті розгляду такого звернення з’ясувалося, що:
• висновки ненадійні або зроблені на підставі істотної помилки (наприклад, прорахунок або експериментальна помилка), або в результаті фальсифікації (наприклад, маніпуляції із зображенням);
• у тексті є плагіат;
• висновки раніше були опубліковані в іншому місці без належного посилання на попередні джерела або розкриття інформації редакторові, дозволу на повторну публікацію чи обґрунтування (тобто є випадок дублювання публікацій);
• текст містить матеріали або дані без отримання належного дозволу на використання;
• було порушено авторські права або виявлено інша істотне порушення прав (наприклад, наклеп, порушення конфіденційності тощо);
• дослідження неетичне;
• публікація відбулася виключно на основі скомпрометованого або маніпуляційного процесу рецензування;
• автор(и) не надали інформації редакції інформації про істотний конфлікт інтересів, який, на думку головного редактора, міг суттєво вплинути на оцінювання роботи або рекомендації редакторів і рецензентів.
PDF-файл відкликаної статті залишається на вебсайті збірника «Культура слова», але має чіткий водяний знак з приміткою «Відкликано» на кожній сторінці.

Заява про занепокоєння
Редактори журналу повинні розглянути питання про публікацію на вебсайті видання заяви про занепокоєння, якщо є докази:
• неправомірної поведінки авторів під час дослідження чи публікації;
• ненадійності висновків авторів, але установа або організація, в якій афільовані автори, не планує розслідувати справу або не має відповідної належно встановленої процедури для цього;
• розгляд звернення щодо порушення академічної доброчесності триває, але є обґрунтовані підстави вважати, що рішення не буде ухвалене впродовж тривалого часу.

ВІДМОВА ВІД ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Національна академія наук України, зокрема Інститут української мови (далі – Інститут) та його структурні підрозділи, власне група стилістики та культури мови, відповідні працівники, постачальники контенту чи ліцензіари, не гарантують, що робота редакцій збірника буде здійснюватися без перебоїв та / або без помилок; вони також не надають жодних гарантій щодо результатів, які можна отримати через використання змісту публікацій збірника, або щодо точності чи надійності будь-якої інформації, розміщеної у виданні Інституту української мови.
Будь яка мовно-культурна інформація, отримана за допомогою контенту збірника, надається лише для пізнавальних і наукових цілей і не може замінити кваліфіковану консультацію професіонала-мовознавця.
За жодних обставин Інститут або будь-яка фізична чи юридична особа, яка бере участь у створенні, виробництві чи розповсюдженні збірника, чи його змісту, не несе відповідальності за договором, за правопорушення (включно за власну недбалість) або будь-яку іншу відповідальність за будь-які збитки, включаючи, але не обмежуючись, за прямі, непрямі, випадкові, спеціальні, штрафні, непрямі чи подібні збитки, включаючи, але без обмеження, втрачену вигоду чи доходи, втрату використання чи подібні економічні втрати, що виникають внаслідок використання або неможливість використання змісту збірника.
Будь-який читач або автор визнає, що положення цього розділу застосовуватимуться до будь-якого використання контенту збірника.
Законодавство застосовується для України, незалежно від місця проживання чи реєстрації особи.
У жодному разі загальна відповідальність Інституту за всі збитки, збитки або підстави для позову, чи то контракт, делікт (включаючи власну недбалість) або згідно з будь-якою іншою юридичною теорією (включаючи будь-які види відповідальності), не має матеріального виміру, оскільки весь публікаційний процес (подання статті, прийняття статті для рецензування, власне рецензування і взаємодія автора / авторів із рецензентами, редакцією, розміщення статті на сайті видання, збереження в архіві видання) у збірнику здійснюється на безоплатній основі.