Мова прози Олеся Гончара як обʼєкт фразеографії

Культура слова, 2018, № 88
УДК 811.161.2`373.7:82-95 Твори Гончара

САМОЙЛОВА Ірина Анатоліївна –
кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник відділу лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001
E-mail: slovsprava@ukr.net

Рубрика: Слово Олеся Гончара в словнику
Мова статті: українська

Анотація: У статті розглянуто фразеологічні одиниці з фразеологічних словників, проілюстровані контекстами з творів О. Гончара. Здійснено синтаксичну класифікацію фразем: словосполучення, сполучення слів, однорідних членів речення, просте речення, частина складного речення. Зважаючи на категоріальне значення та синтаксичну функцію, виділено іменні, процесуальні, адʼєктивні, адвербіальні, кількісні номінативні фразеоодиниці. Простежено стильові та стилістичні характеристики фразем.

Ключові слова: фразеологічна одиниця, фразеологія О. Гончара, фразеологічний словник, синтаксична конструкція, іменний фразеологізм, процесуальний фразеологізм, адʼєктивний фразеологізм, адвербіальний фразеологізм, кількісний фразеологізм.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кохан Ю. Добір фразеологічного матеріалу як фактор формування ідіостилю письменника : (На матеріалі прози Олеся Гончара). Вісник Харківського державного університету. № 426. Харків, 1999. С. 216 – 220.
2. Кохан Ю. Особливості функціонування фразеологічних одиниць в авторській мові та мові персонажів як одна з рис ідіостилю письменника: (На матеріалі прози Олеся Гончара). Вісник Харківського національного університету. № 473. Харків, 2000. С. 58 – 63.
3. Кохан Ю. І. Фраземіка в системі ідіостилю письменника: (На матеріалі художньої прози Олеся Гончара і Павла Загребельного): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова». Харків, 2003. 20 с.
4. Чепасова А. М. Избранные труды: в 2 т. Т. 2. Фразеология в контексте современных лингвистических исследований. Челябинск: Изд-во Юж.-Урал. гос. гуман.-пед. ун-та, 2016. 211 с.
5. Щербачук Л. Ф. Загальномовна та індивідуально-авторська фразеологія в художніх текстах: (На матеріалі творів О. Гончара): автореф. дис. … канд. філол. наук: спец. 10.02.01 «Українська мова». Дніпропетровськ, 2000. 20 с.

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

• СФАУМ – Калашник В. С., Колоїз Ж. В. Словник фразеологічних антонімів української мови. Київ: Довіра, 2004.
• СФС – Коломієць М. П., Регушевський Є. С. Словник фразеологічних синонімів. За ред. В. О. Винника. Київ: Радянська школа, 1988.
• СФУМ – Словник фразеологізмів української мови. Уклад.: В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, В. В. Дятчук, Н. М. Неровня, Т. О. Федоренко; відп. ред. В. О. Винник. Київ: Наукова думка, 2003.
• Фр. сл. – Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української мови. Київ: Освіта, 1998.
• ФСУМ – Фразеологічний словник української мови: У 2 книгах. Уклад.: В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. Ред. кол.: Л. С. Паламарчук та ін. Київ: Наукова думка, 1993.

Фразеологія художніх творів О. Гончара була предметом лінгвістичного вивчення в кандидатській праці Л. Ф. Щербачук «Загальномовна та індивідуально-авторська фразеологія в художніх текстах: (На матеріалі творів О. Гончара)». Авторка виділила два способи індивідуально-авторського вживання фразеологічних одиниць (далі – ФО): 1) у традиційній формі та значенні, що зафіксовані у фразеологічних словниках [Щербачук 2000: 4]; 2) оказіонально змінених ФО. Щодо оказіонально змінених письменницьких фразем, дослідниця зауважує: «Словотворчість письменника не вступає в суперечність із законами мови. Мова творів О. Гончара – своєрідний еталон нормативності української літературної мови» [Щербачук 2000: 11]. З-поміж лексико-граматичних розрядів фразеологізмів Л. Ф. Щербачук особливу увагу звернула на семантико-стилістичну функцію вигукових і компаративних ФО у творах письменника. За семантикою дібрані вигукові фразеологізми поділено на: 1) емоційні: ой леле, от тобі маєш; 2) імперативні: хай Бог милує, трясця їм у печінки; 3) релятивні: ще б пак, дідька лисого; 4) формули соціального етикету: Бог на поміч, щасливої дороги [Щербачук 2000: 5].

Досліджуючи індивідуально-авторські перетворення ФО, авторка виділила дві основні групи семантичних трансформацій: семантичні (власне семантичні) і ФО з подвійною актуалізацією. Авторка висловлює думку, що з часом у словниках фразеовживань посядуть своє місце ФО з творів О. Гончара із граматичними (формальними) змінами (як-от розранювати душу) чи із субституцією (як-от голубе небо). «<…> вони не суперечать мовній нормі, а, скоріше всього, відображають мовний розвиток і, можливо, що з часом будуть зафіксовані у фразеологічних працях» [Щербачук 2000: 5].

Фразеологізми творів О. Гончара були предметом спеціального дослідження в низці праць Ю. Кохана [див., напр., Кохан 1999; 2000; 2003]. Дисертаційну працю дослідника присвячено вивченню фраземіки в ідіостилі О. Гончара і П. Загребельного. Він уважає, що від типу світобачення письменника може залежати добір ним тих чи тих ФО з відповідним емоційно-експресивним забарвленням. «Світобачення О. Гончара базується на глибокому романтизмі і всеохоплюючому ліризмі. Ці константи зумовили добір ФО з виразним лірико-романтичним забарвленням» [Кохан 2003: 3]. Автор зауважує, що, аналізуючи ідіостиль письменника, не можна не звернути уваги на те, що деякі мовні одиниці мають більшу частоту вживання в текстах. Ю. Кохан послуговується висловом «фраземи-фаворити», подібним до «слова-фаворити». Наприклад, до таких фразем-фаворитів у творчості О. Гончара дослідник зараховує раз у раз, день у день, на край світу. Аналізуючи індивідуально-авторське фразеотворення, Ю. Кохан особливої ваги надає афористичним висловам, вважаючи їх своєрідними символами творчості О. Гончара: найвища краса – це краса вірності [Кохан 2003: 13].

Як відомо, твори О. Гончара є одним із активних джерел цитування в лексикографічних працях тлумачного типу. Так само фразеоконтексти з творів О. Гончара відзначені високим ступенем частотності у фразеологічних збірниках. Так, в академічному «Фразеологічному словнику української мови» (далі – ФСУМ) зафіксовано 745 фразеоконтекстів з творів О. Гончара у 1 книзі та 600 фразеоконтекстів – у 2 книзі. У «Словнику фразеологізмів української мови» (далі – СФУМ) зафіксовано 1071 ілюстрацію з творів письменника. «Фразеологічний словник української мови» В. Д. Ужченка і Д. В. Ужченка (далі – Фр. сл.) містить 108 покликань. До 124 синонімічних рядів у «Словнику фразеологічних синонімів» (далі – СФС) подано покликання на твори О. Гончара. До складу 60 антонімічних пар у «Словнику фразеологічних антонімів української мови» (далі – СФАУМ) увійшли фразеоконтексти з творів митця.

Зауважимо, що в трьох фразеографічних працях паспортизація як лексикографічний параметр передбачала подання лише прізвищ цитованих авторів. У СФС та Фр. сл. укладачі подали й назви творів, звідки черпали ілюстративний матеріал. Фактичною базою відбору ФО слугували: зібрання творів О. Гончара в 4 томах, зібрання творів у 6 томах, збірка новел, окремі видання творів «Бригантина», «Весна за Моравою», «Далекі вогнища», «Людина і зброя», «Микита Братусь», «Берег любові», «Перекоп», «Прапороносці», «Собор», «Соняшники», «Таврія», «Тронка», «Циклон».

Високий ступінь частотності цитування письменника підтверджують, наприклад, такі дані. У СФС домінанта говорити має 15 значень. З них 6 значень проілюстровано 8 фразеоконтекстами з творів О. Гончара. 1) значення ʼусно повідомляти що-небудьʼ супроводжено фразеоконтекстами:

Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (СФС: 23), – Були раніше і в мене промахи, – вів далі Гаркуша (СФС: 23), 4) значення ʼговорити щось беззмістовнеʼ – фразеоконтекстом: Певне, ніхто не вмів краще за Нестора намолоти при відповідних обставинах сім мішків гречаної вовни (СФС: 25), 5) значення ʼговорити багато і швидкоʼ – фразеоконтекстом: Жінки, аж захлинаючись словами, навперебій виливають їй своє обурення (СФС: 26), 6) значення ʼговорити одне й те жʼ – фразеоконтекстами: – Та я ж не комсомолець, – знов заводить він своєї (СФС: 26), – Майте, дівчатка, витримку, майте терпіння! – твердив своє Мокеїч (СФС: 26), 8) значення ʼчистосердечно розповідати комусь про що-небудьʼ – фразеоконтекстом: – Дай мені адресу якоїнебудь учительки або агрономші. – Для чого? Напишу їй листа. Виллю душу (СФС: 27), 13) значення ʼговорити щось неприємне, дошкульне, вʼїдливеʼ – фразеоконтекстом: – Ви їх краще не чіпайте, – озвався парубійко. – Наші гектарниці – аж язиками жалять, як оси (СФС: 28).

У СФАУМ до антонімічної пари аж горить під руками ʼшвидко щось робитиʼ і як мерзле горить ʼповільно щось робитиʼ укладачі словника підібрали фразеоконтексти лише з творів О. Гончара: Музиканти грали в наростаючому темпі, моталися все моторніше, робота аж горіла під їхніми руками; В тому ж темпі, як мерзле горить, – взялися завдруге лагодити риштування (СФАУМ: 14).

Привертає увагу і стаття відтанути: відтанути серцем (душею) у ФСУМ (ФСУМ: 126 – 127). Фразеологізм витлумачено одним значенням і відтінком значення. З чотирьох поданих ілюстрацій дві дібрано з творів О. Гончара. Відтанути серцем (душею) ʼперестати сердитися, ображатися, гніватися на кого-небудьʼ: Навіть в цей вечір, коли її руки так трепетно брали свій атестат зрілості та срібну медаль, не стала дочка по-справжньому веселою, не відтанула душею, не забула, видно, вчорашньої сварки з ним; // ʼстати добрішим, чуйнішимʼ: Уснопкувала.., як на виставку, – моторна вʼязальниця. І – чого раніш майже не було – раптом відтанув душею, ворухнулося в ньому щось тепле, родинне.

У наукових розвідках з фразеології і фразеографії наголошують, що одиницею опису у фразеографії є синтаксична конструкція [див., напр., Чепасова 2016: 129]. Фразема може мати структуру словосполучення, сполучення слів, структуру однорідних членів речення, частини складного речення, структуру простого речення та ін. Зважаючи на такий класифікаційний чинник, спостережено, що фраземи з творів О. Гончара, подані у фразеологічних збірниках, мають різні синтаксичні структури: 1) структуру словосполучення, напр.: альма матер, на один аршин, мильна бульбашка, бачити світи, байди бити, у вічі бити, блискати очима, вовчий білет, і гори покотити, золотий дощ, мову почати, наламати хребта, конем не догнати, витрачати порох, мізинця не вартий, дивитися в сто очей, знатна птиця; 2) структуру сполучення слів, напр.: як дзвін, на виданні, для видимості, на видноті, на виду, з вітерцем, на безвік, на безголовʼя, в бігах, не біда, над душею, до крові, в кулак, на кшталт, у лабети; 3) структуру однорідних членів речення, напр.: вздовж і впоперек; душею і тілом; ходи й виходи; з живчиком та з перчиком; ні кола ні двора; хоч круть, хоч верть; 4) структуру частини складного речення, напр.: хоч око виколи; то ж то й воно; як у воду дивитися; хоч у вухо бгай, хоч котися; щоб тебе очеретиною зміряли; як із рога достатку; 5) структуру простого речення, напр.: побійтесь Бога!; у Бога теля зʼїв; в жилах тече голуба кров; мало квасу випив; готовий крізь землю провалитися; що за біс?; душа стала на місце; живіт до спини присох; зуміє впіймати вовка за вухо; мороз перебіг поза спиною; через хату перехилиться і моркву вирве. Кількісно найбільшу групу становлять фраземи зі структурою словосполучення.

Як відомо, фраземи можуть позначати предмети, процеси, ознаки, дії, стани і т. ін. З урахуванням синтаксичної функції ФО і залежно від того, з якою частиною мови співвідноситься ФО, виокремлюють: 1) іменні фраземи, співвідносні з іменниками; 2) процесуальні, співвідносні з дієсловами; 3) адʼєктивні, співвідносні з прикметниками; 4) адвербіальні, співвідносні з прислівниками; 5) кількісні, співвідносні з числівниками; 6) вигукові, співвідносні з вигуками і т. ін. Зважаючи на такий чинник, спостережено, що розглядані ФО з творів О. Гончара презентують різні типи категоріального значення:

• іменні (позначають особу, явище, предмет і т. ін.): альфа і омега, дама серця, душа в пʼятах, знатна птиця, майстер на всі руки, мильна бульбашка, морський вовк, наше щастя, нуль уваги, презренний метал, чудо з чудес;
• процесуальні (позначають дію, стан): бачити світи, бігати очима, блискати очима, валити з ніг, вбиватися в силу, вдарити по струні, взяти втямки, вивести на путь праведну, виливати душу, вилізти боком, витрачати порох, відривати очі, водити за ніс, входити в береги, давати нагінку, дивитися в сто очей, жили рвати на роботі, заглядати в чарку, зайтися румʼянцем, зчинити шарварок, краяти серце, майнути в памʼяті, мати порожню макітру, набити черево, наламати хребта, намолоти сім мішків гречаної вовни, напустити пихи, облизня вхопити, підносити до небес, позбутися голови, покінчити з собою, пропекти поглядом, прясти очима, пускати стріли, розвʼязувати руки, рота не розкрити, спати сном праведників, утнути хвоста;
• адʼєктивні (позначають ознаки, властивості предмета або людини, риси людини і т. ін.): виряджений як на весілля, вірний собі, голими руками не візьмеш, мізинця не вартий, на вагу золота, наче вражений громом, не бий лежачого, сама шкіра та кості, як з-під землі вродився;
• адвербіальні (позначають ознаку дії): в акурат, в бігах, до кісток, від і до, до останнього подиху, за будь-здоров, з відкритим серцем, з вітерцем, золотим дощем, крок за кроком, мов на голках, мов із води, на безвік, на безголовʼя, на бігу, на волосинці, на зорях, ні на вершок, скільки влізе, тяпляп, хоч око виколи, чин чином, як у віночку;
• кількісні: в єдину мить, дивитися в сто очей, на один аршин, на сьомому небі, не з полохливого десятка, один одинцем.

Зазначимо, що у фразеологічних збірниках прийнято наводити варіантні, факультативні компоненти ФО. До аналізу залучені фраземи в такому компонентному складі, у якому вони зафіксовані у фразеоконтекстах з творів О. Гончара. Наприклад, у СФУМ наведено статтю виринати (вставати, спливати) / виринути (встати, спливти, сплисти, майнути і т. ін.) в памʼяті. В ілюстрації з твору О. Гончара фіксовано майнути в памʼяті: Майнули в памʼяті Леонідові трагічні картини херсонського відступу минулого літа (СФУМ: 83).

У структурах словникових статей розгляданих фразеологічних збірок було передбачено подання функціонально-стильової, часової, емоційно-експресивної характеристики. Функціонально-стильова позначка книжн. супроводжує ФО: альфа і омега (СФУМ: 20), вавилонське стовпотворіння (СФС: 13), золотий дощ (СФС: 30). Емоційноекспресивну позначку жарт. наведено при фразеологізмах: через вулицю навприсядки (СФС: 31), через хату перехилиться і моркву вирве (СФС: 19), грішна вода (СФУМ: 121), дама серця (СФС: 46). Останній з поданих фразеологізмів, крім емоційно-експресивної позначки, має й часову – заст. Ремарка зневажл. супроводжує кілька ФО: презренний метал (СФС: 30), надутися як сич (СФС : 86), набити черево (СФС: 100), і криги серед зими не випросиш (СФУМ: 80), віддати чортові душу (СФУМ: 100), відправити чортам на сніданок (СФУМ: 105). Фразема всипати по перше число має ремарку рідко. Таку саму ремарку, яка сигналізує про невисоку частотність уживання, має і варіант одного з компонентів фразеологізму брати / взяти гріх (рідко гріха) на душу: Лежать вони десь отам порубані, в лантухах на дно річки пішли. І це все Ганна? Такого гріха не побоялася на душу взяти? (СФУМ: 39). Зауважимо, що на сьогодні побудова словосполучень із підрядним звʼязком, у яких дієслово поєднується з граматично залежним іменником в родовому відмінку, відповідає нормі сучасної української літературної мови. На загал відзначимо, що переважна більшість фразеологізмів, проілюстрована фразеоконтекстами з творів О. Гончара, не має стильових і стилістичних характеристик. Це свідчить про те, що митець орієнтувався на взірцеву загальнолітературну мову.

Отже, фразеоконтексти з творів О. Гончара, подані у фразеологічних словниках, засвідчують, по-перше, високу частотність звернення до творчості цього письменника як до протоджерела, по-друге, різноманіття дібраних фразеологізмів за синтаксичною структурою і категоріальним значенням.

Приєднуючись до наведеної вище думки Л.Ф. Щербачук, висловимо також сподівання, що до створюваних повних зібрань фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови, на базі великого фактичного фонду, залучатимуть якомога більше фразеологічних одиниць з творів О. Гончара не лише з відомим (узуальним, поширеним) компонентним складом, а й трансформованих авторських одиниць, із варіантними ознаками, семантичними й граматичними особливостями.

Статтю отримано 20.03.2018