ВОРОШИЛОВГРАД – МЕТАФОРА ЛІНГВОКУЛЬТУРНОЇ ПАМ’ЯТІ (ЗА ОДНОЙМЕННИМ РОМАНОМ СЕРГІЯ ЖАДАНА)

БИБИК Світлана Павлівна,
доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
E-mail: sbybyk2016@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9765-497X

Рубрика: Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь
Мова статті: українська

Анотація
У статті запропоновано аналіз символічного змісту топоніма Ворошиловград в однойменному романі С. Жадана. Наголошено на тому, що метафоричність його семантики формує ряд знаків-символів, що співвіднесені з лінгвокультурною пам’яттю. Під останньою запропоновано розуміти культурно-історичну, часово-просторову та соціокультурну мотивацію семантики одиниць мови (слів, словосполучень, фразем), спричинену їхнім уживанням у спеціальних контекстуальних умовах. Словесний образ «Ворошиловград» проінтерпретовано як знак із потрійною актуалізацією: 1) як метафору простору (символічний топонім-історизм; південно-східний регіон України з конкретно-чуттєвими ознаками); 2) як метафору часу (сукупність мовно-предметних знаків часу); 3) як соціальну метафору (перенесення за подібністю «люди певного соціального статусу / етнічних ознак в конкретних часі й просторі»).
Узагальнено, що назва роману С. Жадана «Ворошиловград» є символом повернення-пам’яті. Метафора знайшла втілення у трьох асоціативно-семантичних напрямках – простір – час – людина. Кожний із них об’єднав слова-символи з характерним конкретно-чуттєвим змістом, який відбиває специфіку лінгвокультурної пам’яті в проєкції на регіональну культурно-історичну, часово-просторову та соціально-культурну ідентичність. Множинна пам’ять, актуалізована в різних мовно-культурних знаках, означена іронічно-співчутливою тональністю. Лінгвокультурна пам’ять, яку транслюють лексико-граматичні знаки, психологічно вмотивована творчим задумом письменника.
Ключові слова: мова прози, лінгвокультурна пам’ять, символ, метафора, епітет, топонім, конкретно-чуттєвий образ, стилістична семантика.

Література

1. Єрмоленко С. Пам’ять у лінгвокультурній моделі художнього тексту. Stylistyka. 2019. XXVIII. S. 215-231.
2. Котик-Чубінська М. Дорожні знаки до Ворошиловграда. URL: http://litakcent.com/2010/09/27/dvi-recenziji-na-voroshylovhrad/
3. Николенко Д. Полювання на пам’ять: мистецькі виклики часів декомунізації URL: https://artukraine.com.ua/a/polyuvannya-na-pamyat–mistecki-vikliki-chasiv-dekomunizacii/#.YKy7FPxR2Hs
4. Ратникова И. Э. Системные отношения в сфере топонимических метафор. Веснік Беларускага дзяржаўнага універсітэта. Серыя 4, Філалогія. Журналістыка. Педагогіка. 2002. №2. С. 50 – 56. URL: https://elib.bsu.by/bitstream/123456789/205186/1/50-56.pdf
5. Словник української мови: в 11 томах. Київ: Наукова думка, 1975. Т. 6.
6. Яковлева Е.С. О понятии «культурная память» в применении к семантике слова. Вопросы языкознания. 1998. №3. С. 43 – 73.