«ЛІНГВОКУЛЬТУРЕМА «МАРУСЯ ЧУРАЙ» В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХІХ – ХХ СТОЛІТТЯ»

ГОЛІКОВА Наталія Сергіївна,
доктор філологічних наук, доцент кафедри української мови Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара,просп. Гагаріна, 72, м. Дніпро, 49010,
Е-mail: nataliaholikova62@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0003- 4157-1275

Рубрика: Мова поезії: перегук поколінь
Мова статті: українська

Анотація
У статті простежено фольклорно-літературну та семантико-функціональну еволюцію лінгвокультуреми «Маруся Чурай» у прозі, поезії, драматургії митців ХІХ – ХХ ст. Актуалізовано поняття «народна пісня», репрезентанти якого – етнонопісенні фольклоризми – виконують текстоцентричну роль у лінгвальному портретуванні історичної постаті. Виявлено сутність семантико-смислових трансформацій, показових для індивідуально-авторської вербалізації мислеобразу в низці письменницьких текстів. Акцентовано увагу на мовних особливостях повісті «Маруся, малоросійська Сафо» О. Шаховського та на історичному романі у віршах «Маруся Чурай» Л. Костенко – ключових художніх творах, у яких аналізоване прецедентне ім’я, віддзеркалюючи сутність мовно-естетичних знаків української культури, фігурує відповідно або як міфологема, або як лінгвокультурема.

Ключові слова: мовно-естетичний знак, лінгвокультурема, Маруся Чурай, піснетворка, народна пісня, інтертекстема, міфологема.

Література

1. Бажан М. Поема про кохання і безсмертя. Твори: в 4 т. Київ: Дніпро, 1984 – 1985.
2. Давидюк В. Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992.
3. Дах М. Літературне життя балади «Ой не ходи, Грицю». Проблема олітературення сюжету і жанру. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 1999. Випуск 27. С. 112 – 119.
4. Дівчина з легенди. Маруся Чурай: Пісні / Л. С. Кауфман (упоряд., підгот. текстів та післямова), М. Стельмах (передм.). Київ: Просвіта, 2005.
5. Енциклопедія історії України / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. Київ: Наукова думка, 2008. Т. 5.
6. Єрмоленко С. Я. Лінгвостилістика: основні поняття, напрями й методи дослідження. Мовознавство. 2005. № 3 – 4. С. 112 – 125.
7. Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури. Київ: Інститут української мови НАН України, 2009.
8. Кононенко В. Українська лінгвокультурологія: Навч. посіб. Київ: Вища школа, 2008.
9. Кононенко Є. Співоча душа України (Маруся Чурай, Леся Українка, Ліна Костенко). URL: http://litopys.org.ua/heroes/hero09.htm (дата звернення 25.01.2020).
10. Мацько Л. Стилістика й історія української літературної мови у лінгводидактичному полі підготовки українських філологів. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 2010. Випуск 50. С. 112 – 116.
11. Нудьга Г. А. Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай. Жовтень. Київ, 1967, № 2. С. 131 – 138.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
12. Забашта. – Забашта Л. В. Дівчина з легенди: Драматична поема. Київська гора: Вірші та поема. Київ: Радянський письменник, 1982.
13. Кобилянська. – Кобилянська О. Ю. В неділю рано зілля копала: Повість. URL: https://royallib.com/read/kobilyanska_olga/v_nedilyu_rano_zillya_kopala.html#389120 (дата звернення 27.02.2020).
14. Костенко. – Костенко Л. В. Маруся Чурай: Історичний роман у віршах. Київ: Дніпро, 1982.
15. Самійленко. – Самійленко В. І. Чураївна: Драматичні картини в п’яти діях. Україні: лірика, гумор і сатира, драма. Київ: Український письменник, 1991.
16. Чемерис. – Чемерис В. Л. Засвіт встали козаченки: Повість. URL: https://javalibre.com.ua/java-book/book/2921836 (дата звернення 15.01.2020).
17. Шаховський. – Шаховский А. А. Маруся, малороссийская Сафо. URL:
18. https://bibra.ru/composition/marusya-malorossijskaya-safo/ (дата звернення 11.02.2020).