ХАРКІВ: ОНІМ І ОБРАЗ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ

ТЄЛЄЖКІНА Олеся Олександрівна,
доктор філологічних наук, доцент кафедри мовної підготовки, педагогіки і психології Харківського національного університету імені О. М. Бекетова
Е-mail: o_tele_o@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-2953-7368

Рубрика: Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь
Мова статті: українська

Анотація
  У статті власну назву Харків розглянуто як онім, що виконує певне прагматичне навантаження, і як образно-метафоричний компонент поетичного тексту. Автор доходить висновку, що досліджувана назва є носієм глибинного значення, увиразнення якого уможливлює розкриття її стилістичних потенцій: онім утворює близькозвучні сполуки, опозиційні пари, метонімічні одиниці, виступає актуалізатором відповідних міжтекстових зв’язків і маркером певних історичних, соціально значущих культурних чи політичних подій.
У проаналізованих поетичних творах онім Харків є органічним структурним складником, який стає виразником задуму митця.
Ключові слова: поетичний текст, стилістичні потенції, образно-метафоричний компонент, власна назва, онім.

Література

1. Белей Л. О. Українська літературно-художня антропонімія ХVІІІ–ХХ ст.: дис. д-ра філол. наук. Ужгород, 1996.
2. Бока О. В. Статус промовистих імен у художньому дискурсі. Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологічні науки». 2005. № 5. С. 48–54.
3. Ільченко І. Оніми як вияв ідіостилю Тодося Осьмачки. Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. 2011. Вип. 15. С. 337–340.
4. Карпенко Ю. О. Власні назви в художній літературі. Літературна ономастика: збірник статей. Одеса: Астропринт, 2008. С. 9–11.
5. Масенко Л. Т. Власні назви (оніми). Енциклопедія сучасної України. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=35126 (дата звернення: 23.05.2021).
6. Мельник Г. І. Міркування про теоретичні засади літературної ономастики. Записки з ономастики = Opera in onomastica. 2008. Вип. 11. С. 20–28.
7. Мороз О. А. Оніми в художньому дискурсі Макса Кідрука (на матеріалі роману «Твердиня»). Вісник Донецького національного університету. Серія Б «Гуманітарні науки». 2015. № 1–2. С. 167–172.
8. Панчук Г. Власні назви в поезії Оксани Пахльовської. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія «Мовознавство». 2014. Вип. 1 (23). С. 138–141.
9. Селіверстова Л. І. Ономастикон у поетичному ідіолекті Яра Славутича: автореф. дис. … канд. філол. наук. Київ, 2003.
10. Domaciuk-Czarny I. Nazwy własne w kronikach Jakuba Wędrowycza Andrzeja Pilipiuka. Roczniki humanistyczne. 2018. Tom LXVI, zeszyt 6. S. 29–42.
11. Gibka M. Literary Onomastics: a Theory. Łódź: ArchaeGraph. Wydawnictwo Naukowe, 2019.
12. Nicolaisen W. F. H. On names in literature. Nomina 31. 2008. Р. 89–98.
13. Toth L. Theory and methodology in literary onomastics. Proper names in István Szilágyi’s novels (in particular in Hollóidő /Time of ravens/): theses of doc. (PhD) dis. Piliscsaba, 2014.