МИСЛЕОБРАЗ «МІСТО» В ХУДОЖНЬО-ПЕРСОНАЖНОМУ ДИСКУРСІ ВАЛЕР՚ЯНА ПІДМОГИЛЬНОГО

ГОЛІКОВА Наталія Сергіївна,
доктор філологічних наук, доцент, професор кафедри української мови Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара;
просп. Гагаріна, м. Дніпро, 72 49010;
E-mail: nataliaholikova62@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0003-4157-1276

Рубрика: Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь
Мова статті: українська

Анотація
У статті проаналізовано виражально-зображальні засоби ословлення мислеобразу «місто» в однойменному романі В. Підмогильного. Акцентовано на логіко-семантичній опозиції «місто» – «село», яка у творі виконує текстоцентричну функцію. Зауважено, що вивчення вербалізованої константи протиставлення є важливим питанням для інтегративної лінгвостилістики, що взаємодіє з такими науковими галузями, як лінгвокультурологія, когнітивна лінгвістика, соціолінгвістика, комунікативної лінгвістика тощо. Актуалізовано поняття персонажного дискурсу: найважливішою ознакою роману «Місто» В. Підмогильного є внутрішньоструктурне поєднання мови автора та мови головного героя твору – Степана Радченка. Доведено, що дискурсивна зона персонажа є найвпливовішою у формуванні аналізованого мислеобразу. Простежено семантико-стилістичні особливості ключового слова «місто», що концентрує художню оповідь прозового твору й постає домінантним компонентом когнітивно-польової структури відповідного концепту. Визначено його лексико-тематичні та семантико-асоціативні лінії, які забезпечують змістову зв՚язність і цілісність мислеобразу у вертикальному контексті роману: «місто» ↔ «село», «місто ↔ «природа», «закритий простір» ↔ «відкритий простір», «місто» → «мистецтво» → «література», «місто» ← «кохання» → «природа» тощо. Висновковано, що В. Підмогильний, «зануривши» сільську людину в «другу природу» –  урбанізований простір з його антропогенним ландшафтом, одним із перших українських письменників початку ХХ ст. концептуалізував місто як визначальний чинник у цивілізаційно-історичному розвиткові суспільства.
Ключові слова: персонажний дискурс, концепт, семантико-асоціативне поле, мовно-естетичний знак, стилістема.

Література

1. Бехта І. Думка у думці як ендофазна форма мовлення в художній проекції персонажного дискурсу. Лінгвістика. Луганськ, 2019. № 1 (40). С. 73 – 84.
2. Колегаєва І.М. Зображення персонажного дискурсу як жанрово детермінований вияв комунікативної вторинності в художньому тексті. Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Серія: Романо-германська філологія. Методика викладання іноземних мов. Харків, 2010. Вип. 61. С. 102 – 107.
3. Негодяєва С.А. Урбаністичний хронотоп у творчості А. Дністрового. Актуальні проблеми слов՚янської філології. Серія: Лінгвістика і літературознавство. Бердянськ, 2010. Вип. ХХІІІ. Ч. 1. С. 339 – 347.
4. Підмогильний В. Місто. Нью-Йорк, 1954. 298 с. (Першотвір).

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
Місто. – Підмогильний В.П. Місто. Київ, 1989. 448 с.
СУМ. – Словник української мови: в 11 т. Київ, 1970 – 1980.