БИБИК Світлана Павлівна,
доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України
вул. М. Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
E-mail: sbybyk2016@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-9765-497X
Рубрика: Місто в українській лінгвокультурі: перегук поколінь
Мова статті: українська
Анотація
У статті запропоновано аналіз символічного змісту топоніма Ворошиловград в однойменному романі С. Жадана. Наголошено на тому, що метафоричність його семантики формує ряд знаків-символів, що співвіднесені з лінгвокультурною пам’яттю. Під останньою запропоновано розуміти культурно-історичну, часово-просторову та соціокультурну мотивацію семантики одиниць мови (слів, словосполучень, фразем), спричинену їхнім уживанням у спеціальних контекстуальних умовах. Словесний образ «Ворошиловград» проінтерпретовано як знак із потрійною актуалізацією: 1) як метафору простору (символічний топонім-історизм; південно-східний регіон України з конкретно-чуттєвими ознаками); 2) як метафору часу (сукупність мовно-предметних знаків часу); 3) як соціальну метафору (перенесення за подібністю «люди певного соціального статусу / етнічних ознак в конкретних часі й просторі»).
Узагальнено, що назва роману С. Жадана «Ворошиловград» є символом повернення-пам’яті. Метафора знайшла втілення у трьох асоціативно-семантичних напрямках – простір – час – людина. Кожний із них об’єднав слова-символи з характерним конкретно-чуттєвим змістом, який відбиває специфіку лінгвокультурної пам’яті в проєкції на регіональну культурно-історичну, часово-просторову та соціально-культурну ідентичність. Множинна пам’ять, актуалізована в різних мовно-культурних знаках, означена іронічно-співчутливою тональністю. Лінгвокультурна пам’ять, яку транслюють лексико-граматичні знаки, психологічно вмотивована творчим задумом письменника.
Ключові слова: мова прози, лінгвокультурна пам’ять, символ, метафора, епітет, топонім, конкретно-чуттєвий образ, стилістична семантика.
Література