МОВНО-ЕСТЕТИЧНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЧАСУ В ПОЕТИЧНИХ ТЕКСТАХ НЕОКЛАСИКІВ

ПАЛАШ Альона Олегівна,
молодший науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики,
Інститут української мови НАН України;
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
е-mail: palash706@gmail.com
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5283-9906

Рубрика: Слово в художньому творі
Мова статті: українська

Анотація
У статті здійснено функціонально-семантичний аналіз лексичних одиниць і тропеїчних структур, які в поетичних текстах неокласиків засвідчують особливості індивідуально-авторського сприймання, осмислення категорії «час».
Детально розглянуто основні структурні та семантичні типи епітетних і метафоричних мінітекстів, які у творах неокласиків пов’язані з лінгвоестетизацією художнього часу. Вказано на найбільш визначальні для формування досліджуваних тропеїчних моделей традиційні й оказіональні асоціативні кореляції. Послідовно простежено механізми естетизації часономенів в автологічних та металогічних контекстах.
Ключові слова: мовотворчість неокласиків, поетичний словник, поетизм, часономен, епітет, метафора, мовно-естетичний знак національної культури.

Література
Войтович Л.В. Українська міфологія. Київ, 2002.
Єрмоленко С.Я. Мовно-естетичні знаки культури. Київ, 2009.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури. Київ, 2006.
Зіневич Л.В. Традиції та новаторство у поетичній мовотворчості М. Зерова. Київ, 2011.
Маленко О.О. Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну). Харків, 2010.
Словник української мови: в 11 томах. Київ: Наукова думка, 1970–1980.
Сюта Г.М. Цитатний тезаурус української поетичної мови ХХ століття. Київ, 2017.