БОГДАН Світлана Калениківна,
кандидат філологічних наук, професор кафедри історії та культури української мови,
Волинський національний університет імені Лесі Українки;
просп. Волі, 13, Луцьк, 43025, Волинська область;
e-mail: bohdan.svitlana@vnu.edu.ua
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-4831-2770
Рубрика: Теорія та історія лінгвостилістики
Мова статті: українська
Анотація
У статті закцентовано на диференційних ознаках сучасної української лінгвоперсонології, на основних її дослідницьких напрямах, на появі праць, які створені на межі лінгвоперсонології та інших наук (зокрема, психології, етнології, соціальної комунікації), а також умотивовано потребу й доцільність використання здобутків текстології (передовсім – її методології) у встановленні першотексту, позбавленого змін і втручань, що належать авторам / цензорам / редакторам, для вивчення індивідуально-стильових ознак текстів та власне авторського стилю.
Ключові слова: лінгвоперсонологія, текстологія, індивідуальний стиль, автограф.
Література
Аврахов Г.Г. Леся Українка: проблеми текстології та історія друку: (до дванадцятитомного видання творів, 1975–1979). Луцьк: Твердиня, 2007.
Богдан С., Тарасюк Т. Лексичний регулятив дім в епістолярних текстах Лесі Українки й посланнях Андрея Шептицького. Studia z Filologii Polskiej i Słowiańskiej. 2021. Vol. 56. URL: https://www.sciencegate.app/app/document/download/10.11649/sfps.2168
Борисов В.А. Мовна особистість ученого в синхронному науковому дискурсі. Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія 8. Філологічні науки (мовознавство і літературознавство). Київ, 2014. Вип. 5. С. 131–136. URL: https://enpuir.npu.edu.ua/ bitstream/handle/123456789/6986/Borysov.pdf?sequence=1&isAllowed=y
Глуховцева К.Д. Діалектоносій як дискурсивна особистість. Діалекти в синхронії та діахронії: загальнослов’янський контекст: тези доповідей міжнародної конференції. Київ: КММ, 2014. С. 123–129. URL: https://philology.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2015/05/ dialekty-v-synhroniji-ta-diahroniji-zbirnyk.pdf
Гулик Ю., Левченко О. Аналіз лінгвістичних особливостей пастирських послань Андрея Шептицького: перспективи корпусного дослідження. Матеріали конференцій МЦНД. Кривий Ріг, 2024а. С. 350–352. URL: https://archive.mcnd.org.ua/index.php/ conference-proceeding/article/view/986
Гулик Ю., Левченко О. Корпусне моделювання еволюції мовного стилю в пастирських посланнях Андрея Шептицького. Матеріали конференцій МЦНД. Кременчук, 2024б. С. 218–219. URL: https://archive.mcnd.org.ua/index.php/conference-proceeding/ article/view/1044
Деренчук Н.В. Деякі аспекти реалізації мовної особистості сучасного українського політика (на матеріалі мовлення Олега Тягнибока). Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Філологія (мовознавство). Вінниця, 2014. Вип. 19. С. 227–231.
Добосевич У. «Треба би якоїсь соняшної чи ангельської мови…»: теорія і практика рідного слова Андрея Шептицького. Вісник Львівського університету. Серія Філологічна. 2016. Вип. 63. С. 84–94.
Дядюра Г.М., Колесник Д.М. Мовні засоби в науковій творчості В. Бондарчука. Науковий вісник ДДПУ імені І. Франка. Серія: Філологічні науки (мовознавство). 2020. Вип.13. С. 42–46.
Загнітко А.П. Теорія лінгвоперсонології. Вінниця: Нілан-Лтд, 2017.
Загороднова В. Формування мовної особистості через публіцистичний дискурс. Лінгвістика: збірник. наук. праць. Старобільськ, 2017. № 1(36). С. 224–239.
Коваленко Б. Текстологічне опрацювання рукописів (фонетичний рівень). International research and practice conference «Contemporary issues in philological sciences: experience of scholars and educationalists of Poland and Ukraine»: Conference Proceedings (April 28–29, 2017). Lublin, 2017. С. 157–160. URL: http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/handle/ 123456789/3023
Космеда Т.А. Комунікативна компетенція Івана Франка: міжкультурні, інтерперсональні, риторичні виміри. Львів: ПАІС, 2006.
Космеда Т.А. Ego і Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу. Дрогобич: Коло, 2012.
Космеда Т., Піддубна Н., Осіпова Т. Степан Руданський: феномен моделювання «живого» мовлення українців. Харків – Познань: Коло, 2015.
Космеда Т.А. Теорія лінгвоперсонології: граматичні параметри діагностики психотипу мовної особистості. Acta Universitatis Wratislaviensis. № 4093. Slavica Wratislaviensia. Wrocław: Wydawnictwo Uniwersytetu Wrocławskiego, 2022. T. CLXXV. S. 139–153.
Мірошниченко Л. Над рукописами Лесі Українки: нариси з психології творчості та текстології. Київ, 2001.
Мірошниченко Л. Про збереження фонетичної системи Лесі Українки у майбутніх публікаціях її творів. Спадщина: Літературне джерелознавство, текстологія. Київ: Laurus, 2013. С. 14–21.
Папіш В.А. Лінгвопсихоакцентуація елітарної мовної особистості: теорія, історія, дискурсивна практика. Переднє слово, наук. ред. проф. Т.А. Космеди. Вінниця – Ужгород: Поліграфцентр «Ліра», 2022. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/57415/1
Петришина О. Проповідницька спадщина Йосифа Сліпого: лінгвістичний аспект. Тернопіль: Підручники і посібники, 2014.
Романченко А.П. Елітарна мовна особистість у просторі наукового дискурсу: комунікативні аспекти. Одеса: ОНУ ім. І.І. Мечникова, 2019.
Романюк С. Лінгвостилістичні особливості інавгураційної промови (на прикладі виступу Президента України Петра Порошенка). Лінгвостилістичні студії. 2015. Вип. 3. С. 158–166. URL: https://www.lingvostud.vnu.edu.ua/index.php/lingvostud/article/view/86
Савчук В. Доля листів Лесі Українки. Луцьк: Твердиня, 2011.
Стеблина Н.О. Тексти офіційного політичного дискурсу як індикатор еволюції політичного режиму (на матеріалі промов українських президентів). Вісник Донецького національного університету імені Василя Стуса. Серія: Політичні науки. 2019. С. 85–95. URL: https://jvestnik-politology.donnu.edu.ua/article/view/7608
Струганець Л. Поняття «мовна особистість» в україністиці. Культура слова. 2012. Вип. 77. С. 127–133.
Фаріон І. Отець Маркіян Шашкевич – український мовотворець: лінгвістичний феномен на тлі світового романтизму. Львів: Свічадо, 2007.
Умовні скорочення
УЛ-1 – Українка Леся. Листи: 1876–1897. Упоряд. Прокіп (Савчук) В.А., передмова Агеєвої В.П. Київ: Комора, 2016.
УЛ-2 – Українка Леся. Листи: 1898–1902. Упоряд. Прокіп (Савчук) В.А. Київ: Комора, 2017.
УЛ-3 – Українка Леся. Листи: 1903–1913. Упоряд. Прокіп (Савчук) В.А. Київ: Комора, 2018.
УЛП – Українка Леся. Повне академічне зібрання творів: у 14 т. Луцьк: ВНУ ім. Лесі Українки, 2021. URL: https://ubi.org.ua/uk/activity/zibrannya-tvoriv-lesi-ukra-nki-u-14