ЛЕКСЕМА МОВА ЯК ЗАСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ УКРАЇНЦІВ: РИМОЛОГІЧНИЙ ВИМІР

МОВЧУН Лариса Вікторівна,
доктор філологічних наук, старший науковий співробітник відділу
лексикології, лексикографії та структурно-математичної лінгвістики,
Інститут української мови НАН України;
вул. Михайла Грушевського, 4, м. Київ, 01001;
e-mail: lesia_mova@ukr.net
ORCID: https://orcid.org/0000-0001-5155-2583

Рубрика: Слово в художньому творі
Мова статті: українська

Анотація
Стаття присвячена дослідженню римового поля МОВА і виявленню римових маркерів етнокультурної специфіки українців. Змодельовано римове поле МОВА, виділено його мікрополя та їх лексичний склад. Увагу зосереджено на стрижневій лексемі «мова», її римотворчій парадигмі і фонологічних типах рим на її основі.
Здійснено зіставлення репертуару реальних поетичних рим, дібраних із текстів поетів ХІХ – першої чверті ХХІ ст., і фонду потенційних рим, зафіксованих у загальномовному словнику рим і словнику римових асоціацій. Установлено постійні римопари – римові кліше. Диференційовано риму-гносеологему «мова – слово», генетично пов’язану з мовою українського фольклору і книжної поезії ХVІІ–ХVІІІ ст., та низку рим-культурем – клішованих римопар, другим компонентом яких є культурно значущі слова, слова-символи, які створюють зрозумілі для носія української ідентичності римові образи мови.
Ключові слова: рима, римонім, римологія, римове кліше, рима-культурема, рима-гносеологема, римостиль, ідентичність.

Література
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. Київ: Довіра, 2006.
Мовчун Л.В. Українська рима в системі мови і в мовній практиці. Київ, 2020.

Умовні скорочення
Номис – Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О.В. Маркевича та інших. Уклав М. Номис. Упоряд., приміт. та вступна ст. М.М. Пазяка. Київ: Либідь, 1993.
Приповідки – Приповідки або українсько-народня філософія. Зібрав, підготував до друку та опублікував В. С. Плав’юк. Перевидання з оригіналу 1946 року. Едмонтон: Асоціація Українських Піонерів Альберти, 1998. Т. 1.
СУР – Бурячок А.А., Гурин І.І. Словник українських рим. Київ: Наукова думка, 1979.